Sturmzeit - Fjoergyn

Sonnenlicht durchdringt die letzten Lücken

Einer Wolkenmacht am Turm

Die voll Mühe alles schmücken

Für die Ankunft eines Sturms

Bäume sammeln ihre Kinder

Rufen sie zurück ins Laub

Im Geäste Blattgefieder

Das dem Herbst die Farben raubt

Das Wasser tobt und Wellen schlagen

Schwäne fliehen aus dem Nass

Das Wasser tobt und Wellen schlagen

Schwäne fliehen aus dem Nass

Der Wind wird von dem Sturm getragen

Als ein Bote ohne Rast

Regentropfen perlen aus den Wolken

Stürzen in den Schoß des Grün

Einer fällt die Anderen folgen

Auf die Knospen die längst blüh'n…längst blüh'n

Ein Grummeln rollt den Himmel auf

Der Wind zieht schauernd aus dem Wald

Und gibt ihn frei, schreit es heraus:

«Ein Sturm schickt mich, er kommt schon bald!»

Ein Grummeln rollt den Himmel auf

Der Wind zieht schauernd aus dem Wald

Und gibt ihn frei, schreit es heraus:

«Ein Sturm schickt mich, er kommt schon bald!»

Verlässt den Hang und fährt ins Tal

Drischt die Ären, peitscht das Feld

Fast jeder Baum zerbricht, wird kahl

Ein Sturm reist durch die Frühjahrswelt

Müde bricht der Stamm entzwei

Teilt die Krone und zerfällt

Als ein Blitz in Windeseil

Auf die trockne Rinde schnellt

Ich bin kein Richter, bin Lakai

Eine Waage in der Welt

Das Gleichgewicht ruft mich herbei

Wenn die eine Seite fällt

Wir alle folgen einem Ruf

Fjoergyns Stimme klingt in uns

Sie hält die Waage die uns schuf

Schenkt der Erde ihre Gunst

Сонячне світло проникає в останні щілини

Сила хмар на вежі

Які старанно все прикрашають

За прихід шторму

Дерева збирають своїх дітей

Поклич їх назад у листя

Оперення листя на гілках

Це позбавляє барви осені

Бушує вода і б’ють хвилі

Лебеді тікають з води

Бушує вода і б’ють хвилі

Лебеді тікають з води

Вітер несе буря

Як посланець без спокою

Краплі дощу перлині з хмар

Пориньте в коліна зелені

Один падає, інші слідують

На бруньках, що давно розпустилися...давно розпустилися

Небо котить гул

З лісу здригається вітер

І звільняє його, кричить:

«Мене прислала буря, скоро буде!»

Небо котить гул

З лісу здригається вітер

І звільняє його, кричить:

«Мене прислала буря, скоро буде!»

З'їжджає зі схилу і їде в долину

Розбийте епохи, збийте поле

Майже кожне дерево ламається, оголює

Буря мандрує весняним світом

Стомившись, стовбур розламується надвоє

Розділяє крону і обсипається

Як спалах блискавки

На суху кору стрибає

Я не суддя, я лакей

Масштаб у світі

Баланс кличе мене

Коли одна сторона падає

Ми всі слідуємо за дзвінком

У нас лунає голос Фьоргина

Вона тримає ваги, які створили нас

Даруй її прихильність землі