Angst - Firtan

Warum denn dringt und dringet wieder

Mir Todesangst durch Mark und Bein?

Was rieselt durch die starren Glieder

Und schüttelt mich wie Fieberpein?

Hat alte Blutschuld eingeschrieben

Mich einst in der Lebend’gen Buch?

Sind mir nicht rein die Hände blieben

Von des Verbrechens ew’gem Fluch?

Verbirgt ein mörderischer Sünder

Sich unter meiner Ahnen Zahl

Und schwingt auf Kind und Kindeskinder

Ein zorn’ger Gott den Rachestrahl?

Nichts weiß ich von so dunklen Spuren

Von eigner fluchbelegter Tat

Ich wandle durch des Lebens Fluren

Schlicht wie ein Andrer meinen Pfad

Hab' ich zu kühn nach hellem Wissen

Nach ungefärbtem Licht gestrebt

Den Schleier allzukeck zerrissen

Der sich um Kinderaugen webt?

Ich habe nie gezaget

Vor dem Popanz der feigen Welt!

Ihr Athem bebet

Weil jeder Tag nur Schuldnerfrist

Sie stirbt voraus, derweil sie lebet

Sie weiß: sie ist nicht, weil sie ist

Warum denn dringt und dringet wieder

Mir Todesangst durch Mark und Bein?

Was rieselt durch die starren Glieder

Und schüttelt mich wie Fieberpein?

Es steht ein altes Wort geschrieben

Es schwebt mir vor

Halbhell ist mir’s im Geist geblieben

Mir klingt’s wie: Angst der Kreatur

Vor Geistern auf dem Schlachtfeld stehen

Das legt sich auf die Brust wie Blei

Kann ich dem Feind ins Auge sehen

Wird wohl der Athem wieder frei

Und schreitet er in Feindes-Reihen

Der gründlich stets verfuhr:

Es sei!

Der Tod nur kann befreien

Von aller Angst der Kreatur!

Чому проникає і знову проникає

Я боюся смерті через мозок і ногу?

Що просочується крізь жорсткі кінцівки

І трясе мене, як гарячковий біль?

Зареєстрований старий борг крові

Я колись у живій книзі?

Не тримав мої руки в чистоті

Від вічного прокляття злочину?

Приховує грішника-вбивцю

Сам під моїм родовим номером

І гойдатися на дітей і дітей

Розгніваний бог промінь помсти?

Я нічого не знаю про такі темні сліди

Від власного проклятого вчинку

Я ходжу коридорами життя

Як інший мій шлях

Я занадто сміливий для чіткого знання

Прагнення до незабарвленого світла

Надто сміливо порвав фату

Хто плететься навколо дитячих очей?

Я ніколи не вагався

Перед клопотом боягузливого світу!

твоє дихання тремтить

Тому що кожен день тільки строк боржника

Вона вмирає попереду, поки жива

Вона знає: вона не тому, що вона є

Чому проникає і знову проникає

Я боюся смерті через мозок і ногу?

Що просочується крізь жорсткі кінцівки

І трясе мене, як гарячковий біль?

Там написано старе слово

Я маю це на увазі

У моїй свідомості це залишалося напівсвітло

Для мене це схоже на страх перед істотою

Станьте перед привидами на полі бою

Він осідає на грудях, як свинець

Я можу зустрітися з ворогом

Дихання, ймовірно, знову буде вільним

І він вступає у ряди ворога

Який завжди ґрунтовно виконував:

Нехай буде!

Тільки смерть може звільнити вас

Від усього страху створіння!