Non è successo - File Toy, Dj Fastcut, West

C’hanno buttato nel fango, mi sto rialzando

Manganellato Luca alla nuca, ma sono stanco

Di subire 'ste leggi da branco, di sentirvi qui accanto

Abbandono tutto tranne il lutto che sto raccontando

Canto le storie di amici, serate, impicci

Conto le cicatrici e ferite grondanti, un whiskey

Mi porta lontano da qui, sopra un mare blue cheese

Per non sentirmi così, stretto come i tuoi jeans

Ogni palmo ho un ricordo di quel che è stato

È uno stato mentale nato dal fato che c’ha portato lì

C’han giudicato, sparlato, contaminato, clonato

Nessuno pensa sia scontato, siamo ancora qui

Ora ho il coraggio di chiedere: «Amici, come state?»

Con l’orgoglio di chi le storie le ha superate

Voi che non vi vedo più vi giuro mi mancate

Ma calmo sulla balaustra ora aspetto l’estate

Io sto crescendo e sono pochi i frutti che raccolgo

Ma non mi piango addosso e tanto meno mi nascondo

Faccio uscire un mostro dall’inchiostro

E libero dai pesi, scrivo degli schiaffi presi e i lividi che porto

E più divento uomo meno mi so stare zitto

Avessi avuto un padre accanto righerei più dritto

Ho avuto più di un vuoto da colmare, limiti da superare

Diventando grande durante il tragitto

La donna che tenevo a cuore: fuggita altrove

Capita che ho scambiato un accendino per il sole

Ancora credo in quella cosa che si chiama amore

Perché non compri un’emozione con le banconote

E quell’amico che scappò con lei ancora brucia

A ripensarci ancora adesso spesso vedo nero

Ma ancora voglio riporre negli altri la fiducia

Perché lì fuori si nasconde qualche amico vero

Нас кинули в багнюку, я встаю

Вдарив Луку кийком по потилиці, але я втомився

Підкорятися цим законам як зграя, відчувати тебе поруч

Я покидаю все, крім трауру, про який я говорю

Я співаю історії друзів, вечори, нещастя

Я рахую шрами та рани, що стікають, віскі

Це переносить мене звідси, над сирним морем

Щоб не відчувати себе таким, тісним, як джинси

На кожній долоні в мене пам’ять про те, що сталося

Це стан душі, породжений долею, яка привела нас туди

Вони судили нас, лихали, забруднили нас, клонували

Ніхто не думає, що це очевидно, ми все ще тут

Тепер маю сміливість запитати: «Друзі, як справи?»

З гордістю тих, хто їх перевершив

Я більше не бачу тебе, клянусь, я сумую за тобою

Але спокій на балюстраді, тепер чекаю літа

Я росту, і фруктів, які я збираю, мало

Але я не шкодую себе і тим більше ховаюся

Я створюю монстра з чорнила

І вільний від тягаря, я пишу про ляпаси, які отримав, і синці, які ношу

І чим більше я стаю чоловіком, тим менше можу мовчати

Якби поруч зі мною був батько, я б пішов прямолінійніше

Мені довелося заповнити більше ніж одну порожнечу, межі, які потрібно подолати

Дорослішаючи на цьому шляху

Жінка, яку я тримав близько до серця: втекла в інше місце

Буває так, що я приймаю запальничку за сонце

Я все ще вірю в те, що називається коханням

Чому б вам не купити емоції за купюри

І той друг, який втік з нею, досі горить

Думаючи про це навіть зараз, я часто бачу чорний колір

Але я все одно хочу довіряти іншим

Тому що деякі справжні друзі ховаються там