La stanza dei profumi - Fiaba

Nello stagno

Gebbia conduce Pauro a palazzo, attraverso lo stagno, mostrandogli segreti

delle rane che nessun uomo ha mai visto prima d’ora, sino ad arrivare alla

splendida stanza dei profumi.

ebbro delle essenze emanate dalle ampolle,

lo straniero accetta la corte della regina, che promette di lasciarlo andare

dopo una notte d’amore

Una guardia (recitativo)

Vostra Grazia… è appena rinvenuto

Pauro

La regina

Delle rane prende la mia

Mano grande

Ci tuffiamo dentro l’acqua

Mole insieme

E nuotiamo fino a che

Danzando brilla

Un riflesso in superficie

Sopra l’acqua

Una luce gialla tenue

Risaliamo

Siamo dentro ad una zucca

Tutto intorno

È scavato sulla scorza

Sembra come

Una vecchia biblioteca

Luce filtra

Dalle parti più sottili

Giro a giro

Ogni nicchia una bottiglia

Strane forme

Differenti, tutte piene

Lei mi spiega:

Gebbia

E' la stanza dei profumi

Gebbia (recitativo)

Tu puoi inebriarti con queste essenze

Che gli umani non conoscono

Se non sanno neanche dov'è la città delle rane!!!

Pauro (recitativo)

Si… in effetti mi gira la testa

Pauro

Luce filtra…

Giallo ocra…

Dalle nicchie…

Giro a giro…

Gebbia, la regina

Mi fa un cenno con lo sguardo

Di seguirla penso presto mi dirà

S’una nicchia

Striscia il dito

Picchia il perno

S’apre un uscio

Porta ad una stanza verde

Dal soffitto pendono

Gioielli che le rane hanno

Trovato in fondo a stagni e laghi

D’ogni tempo, scendono

Dal tetto fili fragili di

Paglia sfilacciati dalla

Muffa, a stento reggono i

Monili luccicanti come

Tanti lampadari

Anelli di: amanti strangolate al fiume

Passanti distratti leggeri come piume

Pauro e coro

Monili caduti giù dai pontili

Di: morti annegati o sventurati vivi

C'è anche un anello

Che stavo cercando

Che persi una volta

Ma non ricordo quando

Gebbia

Credete ch’io pensi

Che voi siate scaltro?

Se già v’appartiene

Prendetene un’altro

Gebbia (recitativo)

Prendetene un’altro…

Un dono prezioso vi voglio io fare;

Di rado un bel giovane posso ammirare

Volete fuggire da qui???

lo capisco…

Se v’amo vi giuro, nessuno tradisco

Vi prego soltanto una notte d’amare

E dopo, partite… vi lascerò andare

Vieni o mio bel giovane

Coricati vicino a me

Sono lenzuola di ninfea ancora umide

Senti come sono viscide e morbide

У ставку

Геббія веде Пауро до палацу через ставок, показуючи йому секрети

жаб, яких ніхто раніше не бачив, аж до досягнення

красива парфумерна кімната.

п'яний есенціями, що витікають з ампул,

іноземець приймає двір королеви, яка обіцяє відпустити його

після ночі кохання

Охоронець (речитатив)

Ваша милість… він щойно ожив

Я боюся

Королева

Він забирає моє у жаб

Велика рука

Ми пірнаємо у воду

Родимки разом

І ми пливемо до цього

Танці сяють

Відображення на поверхні

Над водою

М'яке жовте світло

Піднімаємося

Ми в гарбузі

Все навколо

Його викопують з шкірки

Здається, що

Стара бібліотека

Світлофільтри

З найтонших деталей

Круглий до круглого

Кожна ніша пляшка

Дивні форми

Різні, всі повні

Вона пояснює мені:

Геббія

Це парфумерна кімната

Геббія (речитатив)

Ви можете сп’яніти цими есенціями

що люди не знають

Якщо вони навіть не знають, де місто жаб!!!

Страшний (речитатив)

Так... справді голова йде обертом

Я боюся

Світлофільтри…

Окра жовта…

З ніш…

Від раунду до раунду…

Геббія, королева

Він кидає на мене погляд

Я думаю, щоб за нею вона скоро розповість мені

Це ніша

Проведіть пальцем

Натисніть шпильку

Відчиняються двері

Двері в зелену кімнату

Вони звисають зі стелі

Коштовності, які є у жаб

Зустрічається на дні ставків і озер

Кожного разу вони падають

З покрівлі ламкі дроти

Солома обтерта з

Цвіль, i. ледве тримається

Блискучі прикраси, як

Багато люстр

Кільця: закохані задушені на річці

Неуважні перехожі легкі, як пір'їнки

Страх і хор

Ювелірні вироби впали зі пірсів

З: потонули мертві або живі нещасні люди

Також є кільце

Який я шукав

Який я одного разу втратив

Але я не пам'ятаю коли

Геббія

Повір, я думаю

Ви розумні?

Якщо воно вже належить тобі

Візьміть іншу

Геббія (речитатив)

Візьміть іншу…

Я хочу подарувати тобі дорогоцінний подарунок;

Я рідко можу захоплюватися красивим молодим чоловіком

Ви хочете втекти звідси???

Я розумію…

Якщо я кохаю тебе, клянусь, я нікого не зраджу

Будь ласка, лише одну ніч кохання

А потім, іди... Я відпущу тебе

Ходи, мій гарний юначе

Ляж поруч зі мною

Це ще вологі аркуші латаття

Відчуйте, які вони слизові та м’які