La profezia - Fiaba

Nel mio campo c'è un albero strano e pende da un ramo che sembra una mano il

frutto del bene e del male

Le cicogne portano i bambini e sui camini il fumo è sempre chiaro,

sembra strano ma è così

Più lontano c'è un castello, è fatto di blocchi di pietra e regge con l’edera

sulle pareti, le cicogne non ci vanno mai e nei granai il fumo fu una volta

quando il fuoco li bruciò

Nel castello c'è un signore e una donna porta in grembo il figlio suo ma è

rinchiusa in una torre, così egli volle — che il nascituro muoia!

— sembra strano ma è così

Quella dama dice all’uomo che il figlio è già nato e lei di nascosto lo avrebbe

allattato ma egli fede non le presta — dalla finestra di certo hai gettato il

bambino già morto, lo so

Sulla torre c'è una finestra, si affaccia a strapiombo sul mare,

neanche una volpe potrebbe scappare

Ma la donna allatta bene — Se ne conviene che il figlio lo tiene celato al

sicuro — ma…

Da una crepa, nella stanza, un topo più grigio del mare d’inverno sicuro passò

È svelato il suo mistero, non sembra vero, la donna allattava la bestia che poi

se ne andò

Il signore sale per le scale, il pugnale stringe pieno d’odio

La dama aspetta l’animale, con la bocca avida verrà

Nella stanza quella donna trema, passi che risuonano nell’aria, luce che filtra

sotto l’uscio — è la fiaccola che acceso avrà -

Entra, punta il dito, grida: — strega!

Tu, che conosci quella profezia,

vuoi che ti spacchi il cuore?

e sia!

Muoia colui che il trono mio vorrà -

Quell’uomo pazzo d’odio e di paura di chi è alle spalle cura non si prende,

la bestia esce dalle mura, lo sorprende, salva la madre dall’infamia

Il ratto cade coll’uomo nello strapiombo sul mare che riceve per dono un altro

corpo di già

Nel mio campo c'è un albero strano e pende da un ramo che sembra una mano il

frutto del bene e del male

Le cicogne portano i bambini e sui camini il fumo è sempre chiaro,

sembra strano ma è così

На моєму полі є дивне дерево, і воно висить на гілці, схожій на руку

плід добра і зла

Лелеки приносять немовлят і дим у трубах завжди чистий,

це здається дивним, але це так

Далі є замок, він зроблений з кам’яних блоків і піднімається плющем

на стінах, туди лелеки ніколи не ходять і в хлівах колись був дим

коли вогонь спалив їх

У замку є джентльмен і жінка, які носять свою дитину в утробі, але це так

замкнений у вежі, тому він хотів - щоб ненароджена дитина померла!

— це дивно, але так воно і є

Ця жінка каже чоловікові, що її син уже народився і вона таємно хоче його мати

годувала грудьми, але він не вірить - з вікна ви, звичайно, викинули

дитина вже мертва, я знаю

На вежі є вікно, воно дивиться на море,

навіть лисиця не могла втекти

Але жінка добре годує грудьми — виходить що дитина приховує це від

звичайно, але...

Крізь щілину в кімнаті впевнено пройшла миша, сіріша за море взимку

Його таємниця розкрита, це не здається справжнім, жінка вигодувала звіра, який потім

Він пішов

Джентльмен піднімається сходами, кинджал, який він стискає, сповнений ненависті

Дама чекає тварину, з жадним ротом вона прийде

У кімнаті та жінка тремтить, у повітрі лунають кроки, світло просочується крізь неї

під дверима - це факел, який буде запалений -

Заходь, показуй пальцем, кричи: — відьма!

Ти, хто знає це пророцтво,

ти хочеш, щоб я розбив тобі серце?

і нехай буде!

Хай помре той, кого забажає мій трон,

Цей чоловік, божевільний від ненависті та страху перед тими, хто стоїть за ним, не піклується,

звір виходить зі стін, дивує його, рятує матір від ганьби

Щур падає разом із людиною, що нависає над морем, яка отримує іншого в подарунок

тіло вже

На моєму полі є дивне дерево, і воно висить на гілці, схожій на руку

плід добра і зла

Лелеки приносять немовлят і дим у трубах завжди чистий,

це здається дивним, але це так