Des Kriegers Sohn - Feuerschwanz

Liebend umschlungen, ein allerletzter Kuss

Der Abschied fällt ach so schwer

Weine nicht Weib, was sein muss, das muss

Der Tod im Kampf ist es mir wert

Schluchzend und weinend bleibt sie zurück

Als er ritt von dannen durchs Tor

Auf Kameraden zum Ruhm und zum Glück

Der Ruf der Schlacht eilt uns zu vor

Seit einem Jahr fehlt er ihr sehr

Sie weiß nicht, wie ihm geschieht

Ihr Sohn ward geboren, ein schönes Kind

Das Einzige, was vom ihm blieb

Und sie steht an den Zinnen und wartet auf ihn

Doch kein Reiter erscheint in der Nacht

Und sie steht an den Zinnen, verzehrt sich nach ihm

Doch der Wind hat ihr keine Kund gebracht

Und sie steht unten am Wasser und friert in der Nacht

Doch die Tränen verschwinden im See

Dort wo sie zu zweit schöne Stunden verbracht

Da tut ihr die Kälte nur weh

Derweil der Mann zeigt, was er kann

Nicht auf dem Schlachtfeld, das Freudenhaus dann

Hurend und zechprellend zieht er durch die Stadt

Saufend und singend, sein Weib vergessen hat

Der niederen Gelüste Lohn spricht er zu:

Trinkt aus Brüder, und schreit laut Prost!

Sie weiß nichts davon, sie glaubt ihn verloren

Nur einer spendet ihr Trost

Und sie steht an den Zinnen und wartet auf ihn

Doch kein Reiter erscheint in der Nacht

Und sie steht an den Zinnen, verzehrt sich nach ihm

Doch der Wind hat ihr keine Kund gebracht

Und sie steht unten am Wasser und friert in der Nacht

Doch die Tränen verschwinden im See

Dort wo sie zu zweit schöne Stunden verbracht

Da tut ihr die Kälte nur weh

Der Tag seiner Rückkehr ward ein großes Fest

Die ganze Stadt ward auf den Beinen

Doch zwischen den beiden, das spürten sie jetzt

War etwas nicht ganz wie zuvor

Die Leute, sie munkelten, starrten sie an

Den Jungen, den Recken und sie

Wie dieser Mann sein Vater sein kann

Mit blauen Aug und schwarzem Haar

Mit einem Mal wurde es klar

Dem Vater wurde gewahr

Das sein Sohn dem Stallbursch'

Wie aus dem Gesicht geschnitten war

Любовно обійняв, останній поцілунок

Прощатися так важко

Не плач, жінко, що має бути, те має бути

Смерть у битві для мене того варта

Вона залишається ридати і плакати

Як він їхав звідти через ворота

Товаришам до слави і багатства

Поклик битви передує нам

Протягом року вона дуже сумувала за ним

Вона не знає, що з ним відбувається

У неї народився син, гарна дитина

Єдине, що від нього залишилося

А вона стоїть біля зубців і чекає на нього

Але жоден вершник не з’являється вночі

А вона стоїть біля зубців, тужить за ним

Але вітер не приніс їй звістки

А вона стоїть біля води і мерзне вночі

Але сльози зникають в озері

Там вони провели разом гарні години

Холод їй тільки шкодить

При цьому чоловік показує, на що він здатний

Не на полі бою, то в публічному будинку

Курячи і жуючи, він рухається містом

Випиваючи і співаючи, дружина забула

Він нагороджує низьких бажань:

Пий з братів, і кричи на ура!

Вона нічого про це не знає, думає, що він пропав

Лише один її втішає

А вона стоїть біля зубців і чекає на нього

Але жоден вершник не з’являється вночі

А вона стоїть біля зубців, тужить за ним

Але вітер не приніс їй звістки

А вона стоїть біля води і мерзне вночі

Але сльози зникають в озері

Там вони провели разом гарні години

Холод їй тільки шкодить

День його повернення був великим святом

Усе місто встало

Але між ними вони відчували це зараз

Щось було не так, як раніше

Люди, подейкували, дивилися на них

Хлопчик, воїн і вона

Як цей чоловік може бути його батьком

З блакитними очима і чорним волоссям

Одразу стало зрозуміло

Батько дізнався

Що його син конюх

Як вирізали з обличчя