Mildred Madalyn Johnson - Fernando Ortega

Mildred Madalyn Johnson

Born in the autumn of 1916

A shy, pretty girl from east Texas

Religious and restless

Humble and kind as a person could be

She loved to sing in the choir, 'loud and inspired

Her head tilted down, keeping time

Or tell stories with friends after supper

Ignoring the hour

A Calico cat fast asleep at her side

And she loved to drive her big red car

Though she couldn’t see over the hood very far

She’d back out the driveway

And point that thing down the road

We’d say, «Lord, there she goes»

Her hair was silver and messy

She walked in a hurry

Worried about wasting the day

Some nights she sat at her dresser

Composing long letters

Falling asleep with a pen in her hand

And she loved to drive her big red car

A scarf 'round her shoulders, her foot to the floor

Down to the grocery, she’d wave goodbye

And we’d pray, «Lord, bring her back safe»

And she loved to drive her big red car

Though she couldn’t see over the hood very far

She’d back out the driveway

And point that thing down the road

We’d say, «Lord, there she goes»

Mildred Madalyn Johnson

Marvelous woman

I was so lucky to call her my friend

Мілдред Мадалін Джонсон

Народився восени 1916 року

Сором’язлива гарна дівчина зі східного Техасу

Релігійний і неспокійний

Скромною та доброю, якою б людина могла бути

Вона любила співати в хорі, «голосно й натхненно».

Її голова нахилилася вниз, витримуючи час

Або розповідайте історії з друзями після вечері

Ігнорування години

Сітцева кішка міцно спить біля неї

І вона любила керувати своєю великою червоною машиною

Хоча вона не могла бачити через капот дуже далеко

Вона виїхала з під’їзної дороги

І направте цю річ по дорозі

Ми говоримо: «Господи, ось вона йде»

Її волосся було сріблястим і безладним

Вона йшла поспіхом

Стурбований тим, що втратити день

Кілька вечора вона сиділа за комодом

Складання довгих листів

Засинає з ручкою в руці

І вона любила керувати своєю великою червоною машиною

Шарф на плечах, нога до підлоги

До продуктового магазину вона махнула рукою на прощання

І ми б молилися: «Господи, поверни її цілою»

І вона любила керувати своєю великою червоною машиною

Хоча вона не могла бачити через капот дуже далеко

Вона виїхала з під’їзної дороги

І направте цю річ по дорозі

Ми говоримо: «Господи, ось вона йде»

Мілдред Мадалін Джонсон

Чудова жінка

Мені так пощастило називати її своїм другом