Odeon - Fernanda Takai

Ai, quem me dera

O meu chorinho

Tanto há tempo abandonado

E a melancolia que eu sentia

Quando ouvia

Ele fazer tanto chorado

Ai, nem me lembro

Há tanto, tanto

Todo o encanto

De um passado

Que era lindo

Era triste, era bom

Igualzinho a um chorinho

Chamado Odeon

Terçando flauta e cavaquinho

Meu chorinho se desata

Tirando a canção do violão

Nesse bordão

Que me dá vida

E que me mata

É só carinho

O meu chorinho

Quando pega e chega

Assim devagarzinho

Meia-luz, meia-voz, meio tom

Meu chorinho chamado Odeon

Ah, vem depressa

Chorinho querido, vem

Mostrar a graça

Que o choro sentido tem

Quanto tempo passou

Quanta coisa mudou

Já ninguém chora mais por ninguém

Ah, quem diria que um dia

Chorinho meu, você viria

Com a graça que o amor lhe deu

Pra dizer «não faz mal

Tanto faz, tanto fez

Eu voltei pra chorar com vocês»

Chora bastante meu chorinho

Teu chorinho de saudade

Diz ao bandolim pra não tocar

Tão lindo assim

Porque parece até maldade

Ai, meu chorinho

Eu só queria

Transformar em realidade

A poesia

Ai, que lindo, ai, que triste, ai, que bom

De um chorinho chamado Odeon

Chorinho antigo, chorinho amigo

Eu até hoje ainda persigo essa ilusão

Essa saudade que vai comigo

E até parece aquela prece

Que sai só do coração

Se eu pudesse recordar

E ser criança

Se eu pudesse renovar

Minha esperança

Se eu pudesse me lembrar

Como se dança

Esse chorinho

Que hoje em dia

Ninguém sabe mais

Ой, хто б мені дав

мій крик

так давно покинута

І ту меланхолію, яку я відчув

коли я почув

він так багато плаче

Ой, не пам'ятаю

Там так багато, так багато

весь шарм

З минулого

це було красиво

Було сумно, було добре

Так само, як чоріньо

під назвою Одеон

Третя флейта і укулеле

Мій чоріньо зривається

Видалення пісні під гітару

У цій крилатій фразі

що дає мені життя

І це мене вбиває

Це просто прихильність

мій крик

Коли він забере і прибуде

так повільно

Напівсвітло, напівголос, півтону

Мій крик під назвою Одеон

Ой, приходь швидко

Мила плачу, прийди

виявляти ласку

Який плач має

скільки часу минуло

скільки змінилося

Більше ніхто ні за ким не плаче

Ах, хто б міг це подумати колись

Кричу мій, ти б прийшов

З благодаттю, яку дала вам любов

Сказати «все добре

Що завгодно, що завгодно

Я повернувся плакати з тобою»

плач мій маленький крик

Твій жалібний плач

Скажи мандоліні не торкатися її

так гарно

Бо це навіть виглядає погано

о мій плач

я тільки хочу

Перетворіть у реальність

Поезія

Ой, як красиво, ой, як сумно, ой, як добре

Від чоріньо на ім’я Одеон

Старий Чоріньйо, Чоріньйо друг

Я й досі переслідую цю ілюзію

Ця туга, що йде зі мною

І це навіть схоже на цю молитву

Це йде тільки від серця

Якби я міг згадати

І бути дитиною

Якби я міг поновити

Моя надія

Якби я міг пригадати

як танцювати

цей крик

що сьогодні

більше ніхто не знає