Wie bitte was?! - Fehlfarben

«Die da oben», von denen die reden,

die sich geistig wenig bewegen

die sind ja nicht oben, die sind doch das letzte,

vom menschlichen Eintopf sind sie die Reste

Verfault und verschimmelt und lebensgefährlich

Dazu auch noch häßlich, sonst wärs noch erträglich

Weil auf der Straße niemand mit ihnen spielte

bilden sie heute die Abschaum-Elite

Sie halten zusammen wie Pech und Schwefel

Stinken auch so, daß es dich ekelt

behaupten dann ganz dumm und dreist

es wär Platz an der Spitze, mit ein bißchen Ehrgeiz

Ich seh keine Ehre, sehe nur Geiz

Sehe nur Leere, nichts, was mich reizt

Da treiben Gärtner und Böcke

ein gemeinsames Spiel

machen jeden zur Schnecke, der anderes will

sie teilen, sie herrschen, sie suhlen in Macht

von Ihresgleichen geifernd bewacht

keiner gab ihnen das Recht es ist selbst verliehen

drum sei ihnen ins Gesicht gespien

Und sind auch nur Worte, vielleicht kommt der Tag

da trifft den richtigen der richtige Schlag

«Ті, що там нагорі», про які вони говорять

які розумово неактивні

вони не на вершині, вони останнє,

людського рагу вони є залишками

Гнилий і пліснявий і небезпечний для життя

Також негарно, інакше було б терпимо

Бо з ними на вулиці ніхто не грав

сьогодні вони утворюють еліту покидьків

Вони злипаються, як смола і сірка

Також смердить так, що вам це огидно

то стверджувати дуже дурно і сміливо

було б місце на вершині, з невеликою амбіцією

Не бачу честі, лише скупість

Бачи лише порожнечу, нічого, що мене приваблює

Туди дрейфують городники та кози

гра разом

зробити равлика з кожного, хто хоче чогось іншого

вони діляться, вони правлять, вони валяються у владі

охороняли слини собі подібними

ніхто не дав їм права на те, що вони самі дарують

тому плювали їм в обличчя

І якщо це лише слова, можливо, настане день

правий удар потрапляє в правий