Recado A Sofala - Fausto

Almas tão penadas pelas calmarias

Vão guinando adentro pelas serranias

E à boca do rio dos Medos dos Ouros

Vão de olhos varados noutros surgidouros

Por riba dos montes, por vales e matos

Lançados de costas, de bruços de rastos

Em tormentas de ventos caminham quase voando

Esvoaçam insanos, vultos diluvianos

Muitos vão aos bocados outros tresvariados

Em magotes e bandos

Atolados nas vazas, vencidos nos areeiros

Deixam-se assim pregados, cravados nos atoleiros

Onde a praia se demora por desvairados caminhos

Em grandes melancolias

Andam tão tristes sozinhos no desamparo dos dias

Às calmas e frios

E às avé-marias

Rondam vagamundos pelas cafrarias

Em brasas e chamas repousam

Sangrentos

Ossos insepultos pela terra adentro

Perdidos à sede que a febre consome

Levados assim à morte de fome

Se mastigam à mingua arrebatadas peçonhas

Se apodrecidos aos poucos vão devassados os corpos

São bater de dentes tormento

São dores e afrontamentos

É tanta coisa medonha

Que de umas parte p’ra outras, vão espalhados à sorte

Andam na vida magoados, desinquietados na morte

E passam uns pelos outros

E manjam osso e frutas sem falas nem sentimento

Assim como alimárias brutas cravadas no firmamento

Almas tão penadas pelas calmarias

Vão guinando adentro pelas serranias

Às calmas e frios

E às avé-marias

Rondam vagamundos pelas cafrarias

Almas tão penadas pelas calmarias

Vão guinando adentro pelas serranias

Em brasas e chamas repousam

Sangrentos

Ossos insepultos pela terra adentro

Душі, так засмучені затишшям

Вони збочують у гори

І в гирлі Ріки Страхів Золотих

Зверніть увагу на інші джерела

По берегах гір, через долини та ліси

Запущений ззаду, лежачи на стежках

У шторми вони ходять майже в польоті

Шалене тріпотіння, потопні фігури

Багато розпадаються, інші пустують

Гронами і зграями

Застряг у трюках, переможений у пісочниці

Тож вони залишилися прибитими, загрузли в трясовині

Де пляж тягнеться дикими стежками

У великій меланхолії

Вони ходять такі сумні самотні в безсиллі днів

Спокійно і холодно

І Радуйся Марії

Блукаємо по каперіях

Вуглинки й полум'я спочивають

кривавий

Непоховані в землі кістки

Втрачений від спраги, яку поглинає гарячка

Доставлений таким чином на смерть від голоду

вихоплені отрути розжовують

Якщо вони поступово гниють, тіла будуть спустошені

Вони зубами цокають муки

Це біль і припливи

Це так страшно

Що від одних частин до інших вони розкидані навмання

Вони йдуть по життю зранені, неспокійні в смерті

І пропускають один одного

E manjam кістка та фрукти без мови чи почуттів

А також сирі тварини, застряглі на небосхилі

Душі, так засмучені затишшям

Вони збочують у гори

Спокійно і холодно

І Радуйся Марії

Блукаємо по каперіях

Душі, так засмучені затишшям

Вони збочують у гори

Вуглинки й полум'я спочивають

кривавий

Непоховані в землі кістки