Mon pays - Faudel

Je ne connais pas ce soleil

Qui brûle les dunes sans fins

Je ne connais pas d’autres terres

Que celle qui m’a tendu la main

Et si un jour je pars d’ici

Que je traverse le désert

Pour aller voir d’ou vient ma vie

Dans quelle rue jouait mon père

Moi qui suis né près de paris

Sous tout ce vent, toute cette pluie

Je n’oublierai

Jamais mon pays

Jamais mon pays

Et si demain comme aujourd’hui

Je dois faire le tour de la terre

Pour chanter aux mondes mes envies

Voyager des années entières

Moi qui suis né tout près d’ici

Même si je quitte mes amis

Je n’oublierais

Jamais mon pays

Trop!

De souvenirs gravés

De cours d'écoles et d'été

Trop d’amours pour oublier

Que c’est ici que je suis né

Trop!

De temps abandonné

Sur les bancs de ma cité

Trop d’amis pour oublier

Que c’est ici que je suis né

Que c’est ici que je suis né

Je ne connais pas ce parfum

De menthe et de sable brûlant

Mais seulement les embruns

Où les rouleaux de l’océan

Et toi qui me trouve un peu mate

Pour ses rues bordées de prairies

Un peu trop blanc couleur d’Euphrate

Pour ses poèmes que j’ai appris

Tu es bien le seul que j’oublie

Telle l'étoile fidèle a la nuit

Je n’oublierais

Jamais mon pays

Jamais mon pays

Et comme toi j’attends la pluie

Pour lui dire toutes mes peines

Tout comme toi, je lui souris

Quand elle tombe sur la plaie

Quand elle tombe sur la plaie

Я не знаю цього сонця

Хто спалює безкрайні дюни

Інших земель я не знаю

Ніж та, що простягнула мені руку

І якщо одного дня я піду звідси

Як я перетинаю пустелю

Щоб побачити, звідки походить моє життя

На якій вулиці грав тато

Я, який народився поблизу Парижа

Під усім цим вітром, всім цим дощем

я не забуду

Ніколи моя країна

Ніколи моя країна

А якщо завтра, як сьогодні

Я маю обійти землю

Співати світам мої бажання

Подорожуючи роками

Я, який народився тут поблизу

Навіть якщо я покину своїх друзів

я не забуду

Ніколи моя країна

Забагато!

Гравовані спогади

Шкільних та літніх курсів

Забагато любить забути

Що тут я народився

Забагато!

Закинутий час

На лавках мого міста

Забагато друзів, щоб забути

Що тут я народився

Що тут я народився

Я не знаю цього парфуму

З м'яти і піску, що горить

Але тільки спрей

де котиться океан

І ти, хто вважає мене трохи нудним

За його вулички, обсаджені луками

Трохи занадто білий колір Євфрату

За його вірші, які я вивчив

Ти єдиний, кого я забуваю

Як вірна зірка вночі

я не забуду

Ніколи моя країна

Ніколи моя країна

І я, як і ти, чекаю дощу

Розповісти йому всі свої печалі

Так само, як і ти, я їй посміхаюся

Коли вона падає на рану

Коли вона падає на рану