Leaving LA - Father John Misty

I was living on the hill

By the water tower and hiking trails

And when the big one hit I’d have a seat

To watch masters abandon their dogs and dogs run free

Oh baby, it’s time to leave

Take the van and the hearse down to New Orleans

Leave under the gaze of the billboard queens

Five-foot chicks with parted lips selling sweatshop jeans

These L.A. phonies and their bullshit bands

That sound like dollar signs and Amy Grant

So reads the pull quote from my last cover piece

Entitled «The Oldest Man in Folk Rock Speaks»

You can hear it all over the airwaves

The manufactured gasp of the final days

Someone should tell them ‘bout the time that they don’t have

To praise the glorious future and the hopeless past

A few things the songwriter needs

Arrows of love, a mask of tragedy

But if you want ecstasy or birth control

Just run the tap until the water’s cold

Anything else you can get online

A creation myth or a .45

You’re going to need one or the other to survive

Where only the armed or the funny make it out alive

Mara taunts me 'neath the tree

She’s like, «Oh great, that’s just what we all need

Another white guy in 2017

Who takes himself so goddamn seriously.»

She’s not far off, the strange thing is

That’s pretty much what I thought when I started this

It took me my whole life to learn to play the G

But the role of Oedipus was a total breeze

Still I dreamt of garnering all rave reviews

Just believably a little north of God’s own truth

«He's a national treasure now, and here’s the proof

In the form of his major label debut»

A little less human with each release

Closing the gap between the mask and me

I swear I’ll never do this, but is it okay?

Don’t want to be that guy but it’s my birthday

If everything ends with a photo then I’m on my way

Oh-hoh, oh-hoh, oh-hoh, oh-hoh

I watched my old gods all collapse

Were way more violent than my cartoon past

It’s like my father said before he croaked:

«Son, you’re killing me, and that’s all folks.»

So why is it I’m so distraught

That what I’m selling is getting bought?

At some point you just can’t control

What people use your fake name for

So I never learned to play the lead guitar

I always more preferred the speaking parts

Besides there’s always someone willing to

Fill up the spaces that I couldn’t use

Nonetheless, I’ve been practicing my whole life

Washing dishes, playing drums, and getting by

Until I figured, if I’m here then I just might

Conceal my lack of skill here in the spotlight

Maya, the mother of illusions, a beard, and I

2000 years or so since Ovid taught

Night-blooming, teenage rosebuds, dirty talk

And I’m merely a minor fascination to

Manic virginal lust and college dudes

I’m beginning to begin to see the end

Of how it all goes down between me and them

Some 10-verse chorus-less diatribe

Plays as they all jump ship, «I used to like this guy

This new shit really kinda makes me wanna die»

Oh-hoh, oh-hoh, oh-hoh, oh-hoh

My first memory of music’s from

The time at JCPenney’s with my mom

The watermelon candy I was choking on

Barbara screaming, «Someone help my son!»

I relive it most times the radio’s on

That «tell me lies, sweet little white lies» song

That’s when I first saw the comedy won’t stop for

Even little boys dying in department stores

So we leave town in total silence

New Year’s Day, it’s 6 o’clock AM

I’ve never seen Sunset this abandoned

Reminds me predictably of the world’s end

It’ll be good to get more space

God knows what all these suckers paid

I can stop drinking and you can write your script

But what we both think now is…

Я жив на горі

Біля водонапірної вежі та пішохідних стежок

І коли вдарив великий, я сів би

Щоб спостерігати, як господарі кидають своїх собак, а собаки бігають вільно

О, дитино, пора йти

Поїдьте на фургоні та катафалку до Нового Орлеана

Залиштеся під поглядом королев білбордів

П’ятифутові пташенята з розкритими губами продають джинси Sweatshop

Ці фальсифікати з Лос-Анджелеса та їхні дурниці

Це звучить як знаки долара та Емі Грант

Так прочитана цитата з моєї останньої обкладинки

Під назвою «Говорить найстаріший чоловік у фолк-року»

Ви можете почути це по всьому ефіру

Вироблений задих останніх днів

Хтось повинен сказати їм «про час, якого у них немає».

Щоб прославити славне майбутнє і безнадійне минуле

Кілька речей, які потрібні автору пісень

Стріли кохання, маска трагедії

Але якщо ви хочете екстазі чи контроль народжуваності

Просто запустіть кран, поки вода не охолоне

Все, що ви можете отримати в Інтернеті

Міф про створення або .45

Вам знадобиться один або інший, щоб вижити

Де живими вибираються лише озброєні чи кумедні

Мара кепкує з мене під деревом

Вона каже: «О, чудово, це саме те, що нам усім потрібно

Ще один білий хлопець 2017 року

Хто так серйозно ставиться до себе».

Вона не за горами, що дивно

Це приблизно те, що я думав, коли розпочинав це

Мені пішло все життя, щоб навчитися грати на G

Але роль Едіпа була простою

Але я мріяв отримати всі захоплені відгуки

Напевно, трохи північніше Божої правди

«Він зараз — національний скарб, і ось тому доказ

У формі його дебюту на мейджор-лейблі»

Трохи менше людей із кожним випуском

Закрити прірву між маскою і мною

Клянуся, що ніколи не зроблю цього, але це добре?

Не хочу бути тим хлопцем, але це мій день народження

Якщо все закінчується фотографією, то я в дорозі

О-о-о-о-о-о-о-о-о

Я бачив, як мої старі боги руйнуються

Були набагато жорстокішими, ніж моє минуле з мультфільмів

Це так, як казав мій батько, перш ніж прохрипнути:

«Сину, ти мене вбиваєш, і це все, люди».

То чому я такий розгублений

Те, що я продаю, купують?

У якийсь момент ви просто не можете контролювати

Для чого люди використовують ваше фальшиве ім’я

Тому я ніколи не навчився грати на соло-гітарі

Я завжди віддавав перевагу мовленнєвим частинам

Крім того, завжди є хтось бажаючий

Заповніть місця, які я не зміг використати

Тим не менш, я практикую все своє життя

Мити посуд, грати на барабанах і лагодити

Поки я не зрозумів, що якщо я тут, то можу

Приховати мій брак умінь тут, у центрі уваги

Майя, мати ілюзій, борода, і я

Приблизно 2000 років із того часу, як навчав Овідій

Нічне цвітіння, підліткові бутони троянд, брудні балачки

І я просто цікавий

Маніакальна незаймана хіть і студенти

Я починаю бачити кінець

Про те, як все відбувається між мною і ними

Якась діатриба з 10 куплетів без приспіву

Грає, як вони всі стрибають з корабля: «Мені подобався цей хлопець

Це нове лайно змушує мене померти»

О-о-о-о-о-о-о-о-о

Мій перший спогад про музику з

Час у JCPenney’s з моєю мамою

Цукерка з кавуна, якою я давився

Варвара кричить: «Хтось допоможи моєму сину!»

Я переживаю це більшість разів, коли увімкнено радіо

Пісня «скажи мені брехню, мила маленька біла брехня».

Тоді я вперше побачив, що комедія не зупиниться

Навіть маленькі хлопчики вмирають в універмагах

Тож ми виходимо з міста в повній тиші

Новий рік, 6 годин ранку

Я ніколи не бачив Sunset таким покинутим

Нагадує мені передбачувано кінець світу

Буде добре отримати більше місця

Бог знає, що всі ці лохи заплатили

Я можу кинути пити, а ти можеш написати свій сценарій

Але те, що ми обоє думаємо зараз…