Prejuicios - Falsalarma

Andamos buscándole sentido a cada situación

Sacándole partido a la ilusión

Por aquí no existe el cansancio

Tan sólo cerramos los ojos, para poder ver con el corazón

Toc, toc!

Dejo que las dudas entren

Eso es más sagrado que elefantes tailandeses

Cuando te crees que todo va bien aparece el trece

Este aumenta conforme creces ¡ten fé!

Aunque destense esta cuerda sigo atado

La perfección no existe, pero la buscamos

Caemos entre tropiezos, pasos que nos mantienen vivos

Aprender a levantarnos es saber por dónde van los tiros

Antes de cruzar cualquier esquina miro al cielo

Luego al suelo y vigilo por donde piso, por donde paso

Antes de escribir

Doy más vueltas que Fernando en Indianápolis, confío en mi

¡Sí, soy así!

Un desierto con oasis

Cuido más el motor que el chasis de este misil

¡Para que presumir!

Si lo difícil es dar con beats perfectos

Para que luego hagan efecto al escribir

Pienso: cada cual con su rol

Escribo cuando me nace, no hace falta calentar el sol

La inspiración va y viene

Si sabes apreciarla, se sostiene en lo más alto de la habitación

Verde esperanza que nunca se pierde, hasta que se encuentra

Hubo veces que le di por muerta

Juego con estas inquietudes cuando voy al lio

Llámalo enfermizo, es mi estilo: prejuicios

Andamos buscándole sentido a cada situación

Sacándole partido a la ilusión

Por aquí no existe el cansancio

Tan sólo cerramos los ojos, para poder ver con el corazón

Yo creía que se iban a medida que uno crece

Las manías, los prejuicios, las memeces

No obstante, siempre conviven conmigo

Extraños pensamientos aprensivos que no perecen

Antes de que empiece el día ya aparecen

Y parece ser la causa por la que tropiece

Con la misma piedra a veces más de dos veces

Se ofrece, pero nunca pongo el volumen a trece

Es la instrumental la que me crece y la que decide el tema

Y si se trata de remar, pues se rema

Soy aparentemente tranquilo, pero el fuego interior me quema

Y me crea cualquier minucia un dilema

«¡Así que frena!»

-Me digo.

A sabiendas de ir despacio

Respondo ante una novedad reacio

Cual maníaco-obsesivo por el miedo al ridículo

Reculo ante una decisión y disimulo

Porque sólo trato de esquivar obstáculos

Tener tentáculos para agarrarme si un día veo que caigo

Y arraigo mis raíces en el punto más alto

Porque si se diera el caso me levanto por espíritu

OSU!

El cinturón no siempre dice la actitud que se tiene

Porque esfuerzo y sacrificio se requiere

No siempre confío en mi mismo

Y es por eso que me guío por la intuición de signos que ni aparecen

Busco la fórmula de quitarme prejuicios

De corregir los malos vicios que se tienen

Porque nada se sostiene si no se hace convencido

Me inspiro y sigo vivo en el lunar de un ombligo

Es el umbral que persigo, prescindir de este reparo

Que impide muchas veces que camine y espero sentado

Tengo a mi lado la virtud de la insistencia

Y si se sabe de nuestra existencia es porque nunca hemos parado

Andamos buscándole sentido a cada situación

Sacándole partido a la ilusión

Por aquí no existe el cansancio

Tan sólo cerramos los ojos, para poder ver con el corazón

Ми шукаємо сенс у кожній ситуації

Максимально використати ілюзію

Тут немає втоми

Ми просто закриваємо очі, щоб бачити серцем

Стук-стук!

Я допускаю сумніви

Це святіше, ніж тайські слони

Коли ви думаєте, що все йде добре, з'являється тринадцять

Це збільшується, коли ви ростете, вірте!

Навіть якщо ця мотузка послабиться, я все одно прив’язаний

Досконалості не існує, але ми її шукаємо

Ми падаємо між каменями спотикання, сходинками, які тримають нас живими

Навчитися вставати означає знати, куди йдуть удари

Перш ніж перейти будь-який кут, я дивлюся на небо

Потім на землю і дивлюсь, куди ступаю, куди йду

Перед написанням

Я роблю більше кіл, ніж Фернандо в Індіанаполісі, я довіряю собі

Так, я такий!

Пустеля з оазисами

Я більше дбаю про двигун, ніж про шасі цієї ракети

Чого хвалитися!

Якщо важко знайти ідеальні ритми

Щоб вони потім вступили в силу при написанні

Думаю: у кожного своя роль

Я пишу, коли народжуся, сонце гріти не треба

Натхнення приходить і йде

Якщо ви вмієте це цінувати, воно стоїть у верхній частині кімнати

Зелена надія, яка ніколи не втрачається, поки її не знайдено

Були часи, коли я віддавав її за смерть

Я граю з цими турботами, коли потрапляю в біду

Назвіть це хворобою, це мій стиль: упередження

Ми шукаємо сенс у кожній ситуації

Максимально використати ілюзію

Тут немає втоми

Ми просто закриваємо очі, щоб бачити серцем

Я думав, що вони зникли, коли хтось росте

Хобі, забобони, дурниці

Однак вони завжди живуть зі мною

Дивні тривожні думки, які не зникають

Ще до початку дня вони вже з'являються

І, здається, це причина того, що я спотикаюся

З одним і тим же каменем іноді більше двох разів

Пропонується, але я ніколи не встановлюю гучність на тринадцять

Це інструментальний інструмент, який розвиває мене, і той, який визначає тему

А якщо про веслування, то веслуй

На вигляд я спокійна, але внутрішній вогонь пече мене

І будь-яка дрібниця створює для мене дилему

— Тож зупинись!

- кажу я собі.

Уміння йти повільно

Відповідаю на неохочу новинку

Який маніакально-одержимий через страх насмішок

Я відсахнуся перед рішенням і прикриттям

Тому що я просто намагаюся ухилятися від перешкод

Мати щупальця, щоб зловити мене, якщо одного дня я побачу, що впаду

І коріння своє я в найвищій точці

Тому що якби це було, я встаю духом

ОСУ!

Пояс не завжди говорить про ставлення до людини

Тому що потрібні зусилля і жертви

Я не завжди довіряю собі

І тому я керуюся інтуїцією знаків, які навіть не проявляються

Я шукаю формулу, щоб позбутися своїх упереджень

Щоб виправити свої погані вади

Бо ніщо не підтримується, якщо не переконати

Я натхненна і ще жива в родимці пупка

Це поріг, за яким я прагну, обійтися без цього заперечення

Це часто заважає мені ходити і чекати сидячи

На моєму боці є чеснота наполегливості

І якщо про наше існування відомо, то це тому, що ми ніколи не зупинялися

Ми шукаємо сенс у кожній ситуації

Максимально використати ілюзію

Тут немає втоми

Ми просто закриваємо очі, щоб бачити серцем