Coloana Infinitului - F Charm

Ochii mei reci ca de gheață

Anii îmi vorbesc pe față

Noapte naște urletul

Ce-mi alină sufletul

Intru în detalii, o fac doar ca să-i calc pe nervi

Mi-au zis că-mi trebuie o schimbare, dar eu sunt complet

Îmi fac talentu', am potrivit ultimele bucăți

Din suflet pentru sufletul tău înghețat de tot

Nu înțeleg de ce le tot place să bage râcă

Dar tata n-a crescut un laș cu coloana strâmbă

Oare câtă durere poate o inima să strângă?

Tot ce știu e că dacă tragi tare n-o să se rupă

A ieșit soarele în cartier, e primăvară

Dar dintre ăștia toți ai mei nu e nimeni pe afară

Inima începe să îmi sară când o văd pe una

Cu care rupeam patu', acum e cu fii-sa de mână

Îmi zice «bună», eu mă înroșesc ca un copil

Eu îi răspund tot «bună», ea mă suge din priviri

Poate sunt misogin, poate sunt nesimțit

Dar pur și simplu o știu și nu judec, doar zic

Că toate s-au schimbat, timpu' ăsta e nenorocit

De asta tot scriu, că din oase nu rămâne nimic

Eu pentru ce tot trag?

Eu pentru cine strig?

De ce mă țin de steag când aș putea să mă desprind

Aș vrea să mut în cartier coloana lui Brâncuși

Când ridic privirea spre cer să-mi amintesc ce sunt

Un demon fără aripi, sau un înger căzut

Care abia așteaptă să zboare iar spre văzduh

Ochii mei reci ca de gheață

Anii îmi vorbesc pe față

Noapte naște urletul

Ce-mi alină sufletul

O singură șansă;

am tras după mine și norii

Mi-am făcut loc

E vremea schimbării

Apa devine foc acum

Nu stau să mă joc

Trag tare cât pot, nu mă schimbă nici banii

Doar anii ce trec mai pot să mă miște

Când mă uit la tot ce-am lăsat în spate

Îmi dau seama că am avut de toate;

liniște

Am ales o nișă și m-am ținut tare cu dinții

Fără compromisuri

1000 de visuri, multe filme care s-au terminat prost

Am fost mereu la înălțime

Strâmbă din nas când mă privesc de jos

Eu pot să bag la fel ca tine

Ia zi, tu poți să bagi ca mine, boss?

Nu-mi pasă deloc de ei, Doamne, fă-mă o fiară ca leii

Mirosul de flori de tei îmi amintește că aici trăiau zeii

O mână de chei, o mână de pixuri

Mă întreb, ce-ai vrea să fac de fapt?

Sunt la fel ca tine, îmi doresc infinitul

Dar nu știu cum aș putea să-l am

Toate m-apasă sunt prea setat, sunt obsedat

Nu pot să mă opresc

Nu-mi trebuie prea multe pe masă

Doar o bucată de pâine și o cană cu vin

Înainte de toate o coală albă și ceva cu care să scriu

Dă-mi inspirația Ta divină care mă scoate mereu din pustiu

Ochii mei reci ca de gheață

Anii îmi vorbesc pe față

Noapte naște urletul

Ce-mi alină sufletul

Мої крижані очі

Роки говорять моїм обличчям

Ніч народжує виття

Що заспокоює мою душу

Я вдаюся в подробиці, я роблю це просто для того, щоб подіяти їм на нерви

Мені сказали, що мені потрібні зміни, але я повний

Я стаю талановитим», я підігнав останні шматки

Від щирого серця для твоєї замерзлої всім душі

Я не розумію, чому вони все ще люблять лажати

Але тато не виховав кривого боягуза

Скільки болю може витримати серце?

Все, що я знаю, якщо ви сильно потягнете, він не зламається

На околиці сонечко виглянуло, весна

Але з усіх цих моїх немає нікого поза

Моє серце починає битися, коли я бачу один

З яким я розбила ліжко, тепер воно з його синами за руку

Каже «привіт», я червонію, як дитина

Я їй завжди відповідаю на «привіт», вона дивиться на мене

Можливо, я женоненависник, можливо, я нечутливий

Але я просто знаю це і не засуджую, я просто кажу

Що все змінилося, цей час жалюгідний

Тому я продовжую писати, бо від кісток нічого не залишилося

Для чого я стріляю?

На кого я кричу?

Чому я тримаюся за прапор, коли я можу вирватися

Я хотів би перенести колонку Бранкузі в околиці

Коли я дивлюся на небо, щоб згадати, хто я є

Демон без крил, або занепалий ангел

Кому не терпиться знову злетіти в повітря

Мої крижані очі

Роки говорять моїм обличчям

Ніч народжує виття

Що заспокоює мою душу

Один шанс;

Я тягнув за собою хмари

Я звільнив місце

Настав час змін

Тепер вода стає вогнем

Я не бавлюся

Стріляю як можу, гроші мене не змінюють

Зворушити мене можуть лише роки, що минають

Коли я дивлюся на все, що залишив позаду

Я розумію, що у мене було все;

Тихо

Я вибрав нішу і дотримувався її

Без будь-яких компромісів

1000 мрій, багато фільмів, які погано закінчилися

Я завжди був до цього

Вони шморгають носами, коли дивляться на мене зверхньо

Я можу зробити те саме, що й ти

Давай, ти можеш трахатися як я, бос?

Мені до них зовсім байдуже, Господи, зроби мене звіром, як леви

Запах липового цвіту нагадує, що тут жили боги

Жменя ключів, жменя ручок

Цікаво, що б ти насправді хотів, щоб я зробив?

Я така сама, як ти, я хочу нескінченності

Але я не знаю, як я міг це отримати

Мене все тисне, я занадто налаштований, я одержимий

Я не можу зупинитися

Мені не треба багато на столі

Просто шматок хліба і чашка вина

По-перше, білий папір і щось для писання

Дай мені Твоє божественне натхнення, яке завжди виводить мене з пустелі

Мої крижані очі

Роки говорять моїм обличчям

Ніч народжує виття

Що заспокоює мою душу