At the Day - Ez3kiel

At the day she came to me and said she’s gone

I brought her a flower a color so bright

Her eyes were dark and filled with pity

Overwhelmed by my deed

Showing me her hands that once carried grand beauty

So empty they’re now

So empty they’re now

With the fall of the day, she sat down in a corner of the room

I heard her cry while reaching for the curtain that fought its way out

Scars are carved in the wooden floors she sits on They’re her final words and

fall themselves with vicious honesty

If only the one that sees me now

Could help my life in vain

My perfect little self

My perfect little self has this name… perfume… what’s left in me behind my dimming life…

Do I still have to hide

Do I still have to hide

Stealing matters' delight redeem my eyes from what I steal from life

From what I stand for in life

Must I really pray to be justified

У той день, коли вона прийшла до мене і сказала, що її немає

Я приніс їй квітку таку яскраву

Її очі були темні й сповнені жалю

Приголомшений моїм вчинком

Показує мені свої руки, які колись несли велику красу

Вони зараз такі порожні

Вони зараз такі порожні

З настанням дня вона сіла в кутку кімнати

Я чув, як вона плакала, тягнучись до завіси, яка з силою вирвалася

Шрами вирізьблені на дерев’яних підлогах, на яких вона сидить Це її останні слова

падають з порочною чесністю

Якби тій, що бачить мене зараз

Могли б допомогти моєму життю марно

Моє ідеальне маленьке я

Моє ідеальне маленьке «я» носить таку назву… парфуми… те, що залишилось у мені за моїм тьмяним життям…

Мені досі потрібно ховатися

Мені досі потрібно ховатися

Радість крадіжки спокутує мої очі від того, що я краду у життя

З огляду на те, за що я відстаю в житті

Чи маю я справді молитися, щоб бути виправданим