Red Balloon - Eyedea

Excuse me

Excuse me

Yeah, you

Excuse me, excuse me…

Excuse me, I’m looking for my childhood

I remember back when, everything was all good

Now it’s hard to stay sane searching for a new name —

But I stay afloat in the stream like we all should

I used to love the cool Summer breeze

And grey days with leaves falling off the trees

Now I know what I miss — I can’t hold in my fist but —

One last touch would set me free

Somebody set me free from this trap that you all call the real world

It’s all old, but in my heart I’m still young

And my soul says that I should have fun but to have one —

You gotta have some kind of billfold to survive, they say:

«You have to have a job you hate.

9 to 5 every day.»

Pushing you closer to the grave

What do we throw, what do we save?

What do we know, well, what are we waiting for?

Lets lay on our backs and talk about the cloud’s shapes

I know all the different memories are floating in the sky

The ones of the earliest years catch my eye

And as you grow, you find new hills to climb —

But there’s nothing like doing something for the first time

Yeah now, instead of the sky, I look at the ceiling

Just trying to get a good feeling

So if you talk and I’m giggling

It’s not 'cos I’m not listening

I’m just trying to be a kid again

Flipping up these notebooks

Looking for my childhood

Staring at the sunset

Looking for my childhood

Flowing with the music

Looking for my childhood

Walking through this cold world

Looking for my childhood

But were did it go?

(I don’t know, it just disappeared)

But were did it go?

(I don’t know — last time I checked it was here.)

But were did it go?

(I don’t know, it just disappeared)

But were did it go?

(Man I don’t know, somebody must have stole my red balloon)

And if I never get anything, at least my name’s common enough to always be on

the souvenir license plates

The sign says walk and yet they try to cut me off 'cos I was wrong when I

thought pedestrians had the right of way

In the center of my innocence, pretense are a percentage of resent for my

indolence —

But I can be credited for everything that I finish without a footstep to follow

The walls are full of color yet the ground is so hollow

So what happened to the happiness we had inhabited, the magic averages the year

were we stop our imagination —

Start with the education, stifling the childhood, I’d turn us all back into

children if I could

I’d turn us all back into children if I could.

And lead us all to play in the woods

(Excuse me, excuse me.)

Excuse me

Have you seen my red balloon?

I need to catch up with it pretty soon

It makes me complete, while I have a heartbeat

I plan on flying with it to the moon

Why’s everybody acting like they grown up?

In a big rush to take on responsibility

I’m telling 'em;

«Stay young, 'cos the day will come, and when it does you can’t surrender

willingly.»

Now if they’re feeling me or not, still, I’ve gotta get my point across

The coin is tossed into the air into a void of loss

I call both heads and tails, address the trail, and set my sails

But I wanna have fun —

I wanna live like there ain’t no tomorrow

With no consequences to my actions — concentrating on my passions

Laughing at the ripples in the lake from the rocks I threw

Innocence of not knowing what’s labelled impossible

The curiosity that killed Schrodinger’s cat was the only thing that kept him

alive —

Matter of fact

I wanna wonder —

Wanna be scared of the thunder and the dark and the figments of my mind that

live under my bed

But nowadays your monsters can’t be ignored

They demand full attention, and causing a war

For 18 birthdays I felt fine

But I lost my childhood somewhere down the line

For 18 birthdays I felt fine

But I lost my childhood somewhere down the line.

Перепрошую

Перепрошую

Так, ти

Вибачте, вибачте…

Вибачте, я шукаю своє дитинство

Пам’ятаю, коли все було добре

Тепер важко залишатися розсудливим, шукаючи нове ім’я —

Але я залишаюся на плаву в потоці, як ми всі повинні

Колись я любив прохолодний літній вітер

І сірі дні з листям, що опадають з дерев

Тепер я знаю, чого мені не вистачає — я не можу тримати у кулаці, але —

Останній дотик звільнив би мене

Хтось звільнив мене з цієї пастки, яку всі ви називаєте реальним світом

Все це старе, але в душі я ще молодий

І моя душа каже, що я маю розважатися, але щоб це було —

Вони кажуть, що, щоб вижити, потрібно мати якусь викладку:

«Ви повинні мати роботу, яку ви ненавидите.

З 9 до 5 щодня».

Підштовхуючи вас ближче до могили

Що ми кидаємо, що заощаджуємо?

Що ми знаємо, ну, чого чекаємо?

Давайте ляжемо на спину й поговоримо про форми хмари

Я знаю, що всі різні спогади витають у небі

Найперші роки впадають у мій погляд

І коли ти ростеш, ти знаходиш нові пагорби, на які можна піднятися —

Але немає нічого подібного робити щось вперше

Так, тепер замість неба я дивлюся на стелю

Просто намагаюся відчути гарне відчуття

Тож якщо ви говорите, а я хихикаю

Це не тому, що я не слухаю

Я просто намагаюся знову стати дитиною

Перегортаю ці блокноти

Шукаю своє дитинство

Дивлячись на захід сонця

Шукаю своє дитинство

Тече під музику

Шукаю своє дитинство

Прогулянка цим холодним світом

Шукаю своє дитинство

Але чи пройшло це?

(Я не знаю, він просто зник)

Але чи пройшло це?

(Я не знаю —востаннього разу я перевіряв це тут.)

Але чи пройшло це?

(Я не знаю, він просто зник)

Але чи пройшло це?

(Чоловік, якого я не знаю, хтось напевно вкрав мою червону повітряну кулю)

І якщо я ніколи нічого не отримую, принаймні, моє ім’я достатньо поширене, щоб завжди бути на 

сувенірні номерні знаки

На табличці написано: «Іди, але мене намагаються відрізати, бо я помилявся, коли я

вважав, що пішоходи мають право проїзду

У центрі моїй невинності вдавання — це відсоток образи для мене

лінь —

Але я можу заслуговувати за все, що я закінчу, не підставши слід

Стіни сповнені кольорів, але земля така порожниста

Отже, те, що трапилося із щастям, у якому ми жили, магія в середньому становить рік

якби ми зупинили нашу уяву —

Почніть з освіти, задушивши дитинство, я б повернув усіх нас

діти, якби я міг

Я б перетворив усіх нас на дітей, якби міг.

І ведіть нас усіх гратися в ліс

(Вибачте, вибачте.)

Перепрошую

Ви бачили мою червону повітряну кулю?

Мені потрібно наздогнати це досить скоро

Це додає мені завершення, а в мене серце б’ється

Я планую полетіти з ним на Місяць

Чому всі поводяться так, ніби виросли?

У великому поспіху брати на себе відповідальність

Я їм кажу;

«Залишайтеся молодими, бо настане день, і коли він настане, ви не можете здатися

охоче.»

Якщо вони відчувають мене чи ні, я маю донести свою думку

Монета підкидається в повітря, щоб не втратити

Я закликаю і голови, і реші, звертаюся до сліду й підводжу вітрила

Але я хочу повеселитися —

Я хочу жити так, ніби не буде завтра

Без наслідків моїх дій — зосереджуючись на моїх пристрастях

Сміюся з брижі в озері від каменів, які я кидав

Невинність не знати, що позначено як неможливе

Цікавість, яка вбила кота Шредінгера, була єдиним, що його тримало

живий —

Факт

Я хочу задатися питанням —

Хочу боятися грому, темряви та плодів мого розуму, що

живи під моїм ліжком

Але сьогодні ваших монстрів не можна ігнорувати

Вони вимагають повної уваги та викликають війну

За 18 днів народження я почувалася добре

Але десь я втратила своє дитинство

За 18 днів народження я почувалася добре

Але десь я втратила своє дитинство.