Dark Day Sunrise - Evocation

So cold empire of lies

Full of black watching eyes

Valley of the dead

On crimson skies we see our sun go

Down the sewers of the truth where the joker fake wears his crown

Sound was the master of all lies, muted puppet still lived his life

Bound to the circle of the fools, he’s insane and so lost in time

Slow, the withered shaded son full of deep incisions scared for life

Here he dwells in fire

Since the dark day sunrise

Blind in the city of the deaf, the sheep are not aware of wolves

Blood on the altar of the church, blinded zombie through a misled youth

Oh, the smell of the sacrificial flesh, last in line he sees no other truth

Down on his knees was his last move, he slit open his soul for a lie

Now he dwells in fire

Since the dark day sunrise

Така холодна імперія брехні

Повний чорних спостережливих очей

Долина мертвих

На багряному небі ми бачимо наше сонце

У каналізацію правди, де жартівник фейк носить свою корону

Звук був володарем усієї брехні, приглушена маріонетка все ще жила своїм життям

Прив’язаний до кола дурнів, він божевільний і тому загублений у часі

Повільний, висохлий затінений син, повний глибоких розрізів, наляканий за життя

Тут він перебуває у вогні

З темного дня сходить сонце

Сліпі в місті глухих, вівці не знають вовків

Кров на вівтарі церкви, осліплений зомбі через введену в оману молодь

О, запах жертовної плоті, останній у черзі, він не бачить іншої правди

Опуститися на коліна був його останнім рухом, він розрізав свою душу для брехні

Тепер він перебуває у вогні

З темного дня сходить сонце