День За Днём - Everlost

Когда искал я соль Земли,

Когда молил я дух Огня,

Я был собой.

Но только я забыл о них

И заглянул в твои глаза,

Пустыня мне преподнесла

Великий дар…

Время шло сквозь пальцы, как песок,

День за днём —

Но один финал у сотен строк…

Пускай горит река веков,

Кипит безумьем кровь небес —

Мне всё равно!

Я стал одним из тех рабов,

Кто растворился и исчез,

Но с кем и в рай подкинет бес

Великий дар…

Время шло сквозь пальцы, как песок,

День за днём —

Вслед ему смотрел уставший Бог…

В начале всех земных дорог

Мой выдох — чей-то вдох…

Время шло сквозь пальцы как песок

День за днём —

Но один финал у сотен строк…

Каждый миг

Не ускорить, не вернуть назад —

Мы летим

В эту пропасть, не познав преград…

День за днём…

Коли я шукав сіль Землі,

Коли молив я дух Вогню,

Я був собою.

Але тільки я забув про ніх

І заглянув у твої очі,

Пустеля мені піднесла

Великий дар…

Час йшов крізь пальці, як пісок,

День за днем ​​-

Але один фінал у сотень рядків...

Нехай горить ріка століть,

Кипить божевіллям кров небес—

Мені все одно!

Я став одним із тих рабів,

Хто розчинився і зник,

Але с кем і в рай підкине біс

Великий дар…

Час йшов крізь пальці, як пісок,

День за днем ​​-

Слідом йому дивився втомлений Бог.

Спочатку всіх земних доріг

Мій видих — чийсь вдих…

Час йшов крізь пальці, як пісок

День за днем ​​-

Але один фінал у сотень рядків...

Кожну мить

Не прискорити, не повернути назад

Ми летимо

У цю прірву, не пізнавши перешкод…

День за днем…