Fields Of Ashes - Evereve

Our life flourished amid a brown Mother Earth

Broke through the rocks, broke through straight towards the sun

Stygian light winks through the clouds

Retched into this heart of mine

Shines onto my life from nothingness

And I ravished the rays of sunshine

Unfinished we participate in the run of life, our inner strife

Hidden inside us the need to end, to end our pain

One with nature, spoilt, without a zest for life

Sparkling bodies embraced by ebony nights

«Sometimes all our words are inadequate for the burden of our hearts»

Once ashes we will be and still the hunger for a new life

Or a soon coming death

And the dust we will crumble to will be the companion

Of the four winds wailing over our souls

The ashes still the hunger of a new coming death

The dust is the companion of the four winds from our hearts

Наше життя процвітало серед коричневої Матері-Землі

Прорвався крізь скелі, прорвався прямо назустріч сонцю

Стигійське світло блимає крізь хмари

Поринув у це моє серце

Сяє в моє життя з небуття

І я насолоджувався променями сонця

Незакінчені ми беремо участь у життєвому бігу, нашій внутрішній боротьбі

Прихована в нас потреба покінчити, покінчити з нашим болем

Один з природою, зіпсований, без жагу до життя

Блискучі тіла в обіймах чорного дерева

«Іноді всі наші слова не відповідають тягарю наших сердець»

Одного разу ми будемо і все ще голодуємо нового життя

Або невдовзі смерть

І пил, на який ми розсипаємось, буде супутником

Про чотири вітри, що волають над нашими душами

Попіл усе ще залишається голодом нової смерті

Пил — супутник чотирьох вітрів із наших сердець