Scars That Bleed Again - Evadne

Endless nightmare of consternation

Where the shadow of my blame revives

In this dark fate that awaits me

At the end of this impregnable gloom

Throne of sorrow, forgotten

Innocence in althar of mud

Soul of dreadful rest, forbidden

At the gates of this winter

Outcast in the depths of this forest

The wind sighs at this ancestral kingdom

And my sorrow flows

Like scars that bleed again

Chrysalis nocturnal creature

Bounded to its bed of stones

Messenger of funerary dreams

Carrier of this plague of grieves

Alone and lost, she no longer belongs to this world

She awaits me, she awaits for me

The darkest hour and its frightful silence

Define this narrow path that leads me to her

Leaving the sun behind

Entering in a world of ashes

Throne of sorrow, forgotten

Innocence in althar of mud

Soul of dreadful rest, forbidden

In the arms of a mother named death

In the black breast of her grave

Dumb before the drenched throne

Forsaken flower, dethroned of her light

Lost in the eyes of the crows

Hold me in your arms, as the night embraces the light

Bury your hands in the depths of this silent sorrow

Her breath in the woods resounds

Empire of desecrated graves

Under silvery tears of the moon

Among creatures devouring the night

Alone and lost, she is the tyrant of this world

She is around me

She, my Queen of sorrow

Нескінченний кошмар жаху

Де оживає тінь моєї провини

У цій темній долі, що чекає мене

В кінці цієї неприступної мороки

Трон скорботи, забутий

Невинність у алтарі грязі

Душа страшного спокою, заборонена

Біля воріт цієї зими

Вигнанник у глибі цього лісу

Вітер зітхає над цим прабатьківським царством

І мій смуток тече

Як шрами, що знову кровоточать

Хризаліс нічна істота

Прив’язаний до свого ложа з каменів

Посланник похоронних снів

Носій цієї пошесті горя

Самотня і втрачена, вона більше не належить до цього світу

Вона чекає мене, вона чекає на мене

Найтемніший час і його страшна тиша

Визнач цей вузький шлях, який веде мене до її

Залишивши позаду сонце

Увійти у світ попелу

Трон скорботи, забутий

Невинність у алтарі грязі

Душа страшного спокою, заборонена

На руках у матері на ім’я смерть

У чорних грудях її могили

Німій перед залитим троном

Покинута квітка, вигнана з її світла

Загублений в очах ворон

Тримай мене на обіймах, як ніч обіймає світло

Поховайте свої руки в глибині цього тихого смутку

Її подих у лісі лунає

Імперія осквернених могил

Під сріблястими сльозами місяця

Серед створінь, що пожирають ніч

Самотня й загублена, вона тиран цього світу

Вона навколо мене

Вона, моя королева скорботи