Grey Skies - Eternal Storm

Winds blowing strong bring an echo of sorrow

As one lonely figure wanders the land

Lost in himself, hatred became his only friend

Fog was their shelter on their road to nowhere

Years of roaming beneath grey skies

Have made him forgotten his name, all his life

Far in the distance a mountain draws his gaze

«My steps will lead me there, but it’s so far…»

«So…this landscape will be my tomb…"-«Never»

«How long time will I have to feed this devil in me?»

«It seems I’ve betrayed myself

Bowed down to fear and hate»

Blinded by obsessions, consumed by a spiral

Erasing the beauty he once left behind

There in the horizon the mountain calls his name

«It might be the time to awake, I should try…»

«So…this landscape will be my tomb…"-«Never»

«How long time will I have to feed this devil in me?»

«It seems I’ve betrayed myself

Bowed down to fear and hate»

Now, as the snow starts to fall he is closing his eyes

Calmed down, that soft caress brings him memories

Of who he once was

Buried in the white lays his old clothes which tied

Down his soul

Run!

Break away!

Your tempest is agonizing

Climb!

One more breath and climb!

The summit is waiting

Run!

Break away!

Your tempest is agonizing

Climb!

One more breath and climb!

The summit now waits for you

When the sun is down he looks up to the sky

The stars that shine bring him the peace of mind

The silence sings;

his soul now is unchained

The wind now tells: «In harmony is the night»

The wind now tells: «In harmony is the night»

The wind now tells: «In harmony is the night»

Сильний вітер приносить відлуння печалі

Як одна самотня постать блукає по землі

Загублений у собі, ненависть стала його єдиним другом

Туман був їхнім притулком на дорозі в нікуди

Роки блукання під сірим небом

Змусила його забути своє ім’я все життя

Далеко вдалині привертає його погляд гора

«Мої кроки приведуть мене туди, але це так далеко…»

«Отже… цей краєвид буде моєю гробницею…»-«Ніколи»

«Скільки часу мені доведеться годувати цього диявола в собі?»

«Здається, я зрадив себе

Вклонився перед страхом і ненавистю»

Осліплений одержимістю, поглинутий спіраллю

Стираючи красу, яку він колись залишив

Там на горизонті гора кличе його ім’я

«Можливо, час прокинутися, я повинен спробувати…»

«Отже… цей краєвид буде моєю гробницею…»-«Ніколи»

«Скільки часу мені доведеться годувати цього диявола в собі?»

«Здається, я зрадив себе

Вклонився перед страхом і ненавистю»

Тепер, коли сніг починає падати, він закриває очі

Заспокоївшись, ця м’яка ласка викликає спогади

Ким він був колись

Похований у білому лежить його старий одяг, який зав’язаний

Вниз його душу

Біжи!

Відривайся!

Ваша буря мука

Підйом!

Ще один вдих і підйом!

Саміт чекає

Біжи!

Відривайся!

Ваша буря мука

Підйом!

Ще один вдих і підйом!

Тепер вершина чекає на вас

Коли сонце заходить, він дивиться на небо

Зірки, які сяють, приносять йому душевний спокій

Тиша співає;

його душа тепер звільнена

Вітер зараз каже: «Ніч у гармонії»

Вітер зараз каже: «Ніч у гармонії»

Вітер зараз каже: «Ніч у гармонії»