Fábricas de Sueños - Estopa

Fábrica de sueños, vertedero de historias

Humo de recuerdo, olvidos de memoria

Amores verdaderos, que me saben a gloria

Baja la marea, sube la contribución

Y nos la dan con queso y queremos jamón

El centro de mi universo que esté en nuestra habitación

Yo aprendo a sobrevivir, en el barrio de la ilusión

Y en la ciudad de las nubes, calle de mi imaginación

Yo aprendo a sobrevivir encerrado en mi habitación

De la ciudad de las nubes

Yo no me quiero marchar

Se me ha olvidado la manera de volar

Y aquí no pasa el tiempo

Y el espacio se vuelve cada vez mas pequeño

Cuando me quedo encerrado

Lerelel, en la cárcel de tus sueños

Lerelel, cuando me dejas plantado

Lerelel, en la parada del metro…

Y en la plaza del mercado ya no se cuentan cuentos

Han echado a los viejos, no tienen perdón

Por eso quiero contártelo, contándote esta canción

Yo aprendo a sobrevivir, en el barrio de la ilusión

Y en la ciudad de las nubes, calle de mi imaginación

Yo aprendo a sobrevivir encerrado en mi habitación

De la ciudad de las nubes

Yo no me quiero marchar

Se me ha olvidado la manera de volar

Y aquí no pasa el tiempo

Y el espacio se vuelve cada vez mas pequeño

Cuando me quedo encerrado

Lerelel, en la cárcel de tus sueños

Lerelel, cuando me dejas plantado

Lerelel, en la parada del metro…

Se me ha olvidado la manera de volar

Se me ha olvidado la manera de volar

Se me ha olvidado…

Se me ha olvidado la manera de volar

Se me ha olvidado la manera de volar

Se me ha olvidado…

Se me ha olvidado la manera de volar

Se me ha olvidado la manera de volar…

Фабрика мрій, звалище історій

Дим пам'яті, забуття пам'яті

Справжнє кохання, яке для мене на смак слави

Знизити приплив, підняти внесок

А нам дають із сиром, а ми хочемо шинки

Центр мого всесвіту, який знаходиться в нашій кімнаті

Я вчуся виживати, по сусідству з ілюзією

І в місті хмар, вулиця моєї уяви

Я вчуся виживати, зачинений у своїй кімнаті

З міста хмар

Я не хочу йти

Я забув, як літати

І час тут не минає

І простору стає все менше і менше

коли мене закриють

Лерелель, у в'язниці твоєї мрії

Лерелель, коли ти підведеш мене

Лерелель, на зупинці метро…

А на базарі казки вже не розповідають

Старого вигнали, прощення не мають

Ось чому я хочу розповісти тобі, кажучи тобі цю пісню

Я вчуся виживати, по сусідству з ілюзією

І в місті хмар, вулиця моєї уяви

Я вчуся виживати, зачинений у своїй кімнаті

З міста хмар

Я не хочу йти

Я забув, як літати

І час тут не минає

І простору стає все менше і менше

коли мене закриють

Лерелель, у в'язниці твоєї мрії

Лерелель, коли ти підведеш мене

Лерелель, на зупинці метро…

Я забув, як літати

Я забув, як літати

Я забув...

Я забув, як літати

Я забув, як літати

Я забув...

Я забув, як літати

Я забула, як літати...