Con el Viento - Estopa

Hace ya tiempo que no me doy mis paseos

Ni recorro los caminos del pasado

Ya no jugamos, a imaginar los deseos

Ni nos sentamos en la plaza del mercado

Ya no me tomo los latidos tan apecho

Mi corazón insatisfecho, se ha calmado

Sinceramente, ya no me miro al espejo

Por que la cara de niño se ha borrado con el viento

Con el viento, con el viento

El aire que respiramos está envenena’o

Con el viento, con el viento

Se van volando las tejas de mi teja’o

Demasiadas veces, vino a verme el miedo

Y cerré los ojos pa' no ver

Se va por el techo y desaparece

No se nunca cuando va a volver

Yo ya no vivo tan cerca de la frontera

Nunca me olvido que vengo del horizonte

Ahora levanto, mi alma gris por bandera

Para que baile con este viento del norte

Hace ya tiempo, que no me quito el sombrero

Demasiadas puertas hemos traspasado

A quien habría que ponerle un monumento

Es al dios de los corazones marchitados por el tiempo

Por el tiempo

Se van borrando preguntas que aún no he contesta’o

Por el tiempo

Por que la cara de niño se me ha olvida’o

Me invento un cuento y se lo lleva el viento

Y no me cuadran las cuentas, se me olvidan los inventos

Me invento un cuento y se lo lleva el viento

Y no me cuadran las cuentas se me olvidan los inventos

Me invento un cuento y se lo lleva el viento

Y no me cuadran las cuentas, se me olvidan los inventos

Me invento un cuento y se lo lleva el viento

Y no me cuadran las cuentas…

Минуло багато часу з тих пір, як я гуляв

Я також не ходжу стежками минулого

Ми більше не граємо, уявляти бажання

Ми навіть на базарі не сиділи

Я більше не сприймаю так погано серцебиття

Моє незадоволене серце, заспокоїлось

Чесно кажучи, я більше не дивлюся на себе в дзеркало

Бо обличчя дитини стерло вітром

З вітром, з вітром

Повітря, яким ми дихаємо, отруєне

З вітром, з вітром

Плитки мого teja'o відлітають

Занадто багато разів страх приходив до мене

А я заплющив очі, щоб не бачити

Він проходить через дах і зникає

Я ніколи не знаю, коли він повернеться

Я більше не живу так близько до кордону

Я ніколи не забуваю, що приходжу з горизонту

Тепер піднімаю за прапор свою сіру душу

Щоб я танцював з цим північним вітром

Давно не знімав капелюха

Забагато дверей ми пройшли

Кому треба поставити пам’ятник

Це бог сердець, висохлих часом

за час

Питання, на які я ще не відповів, видаляються

за час

Бо дитяче обличчя мене забуло

Я вигадую історію, а вітер її зносить

І мої рахунки не збігаються, я забуваю винаходи

Я вигадую історію, а вітер її зносить

І мої рахунки не збігаються, я забуваю винаходи

Я вигадую історію, а вітер її зносить

І мої рахунки не збігаються, я забуваю винаходи

Я вигадую історію, а вітер її зносить

І мої рахунки не збігаються...