Como Camarón - Estopa

Superior a mí

Es la fuerza que me lleva en el pulso que mantengo

Con la oscuridad que tiñe de oscuro tus ojos negros

Y que me cuentas del tiempo que pasa en tu pestañeo

Y que me trae por esta calle de amargura y de lamento

Que yo sé que la sonrisa que se dibuja en mi cara

Tiene que ver con la brisa que abanica tu mirada

Tan despacio y tan deprisa tan normal y tan extraña

Yo me parto la camisa como Camarón

Tú me rompes las entrañas, me trepas como una araña

Bebes del sudor que empaña el cristal de mi habitación

Y después por la mañana despierto y no tengo alas

Llevo diez horas durmiendo y mi almohada está empapada

Todo había sido un sueño muy real y muy profundo

Tus ojos no tienen dueño porque no son de este mundo

Que no te quiero mirar

Pero es que cierro los ojos y hasta te veo por dentro

Te veo en un lado y en otro, en cada foto, en cada espejo

Y en las paredes del metro y en los ojos de la gente

Hasta en la sopa más caliente loco yo me estoy volviendo

Que yo sé que la sonrisa que se dibuja en mi cara

Tiene que ver con la brisa que abanica tu mirada

Tan despacio y tan deprisa tan normal y tan extraña

Yo me parto la camisa como Camarón

Tú me rompes las entrañas, me trepas como una araña

Bebes del sudor que empaña el cristal de mi habitación

Y después por la mañana despierto y no tengo alas

Llevo diez horas durmiendo y mi almohada está empapada

Todo había sido un sueño muy real y muy profundo

Tus ojos no tienen dueño porque no son de este mundo

Y a veces me confundo y pico a tu vecina

Esa del segundo que vende cosa fina

Y a veces te espero en el bar de la esquina

Con la mirada fija en tu portería

Y a veces me como de un bocao' el mundo

Y a veces te siento y a veces te tumbo

A veces te leo un beso en los labios

Y como yo no me atrevo me corto y me abro

Que yo sé que la sonrisa que se dibuja en mi cara

Tiene que ver con la brisa que abanica tu mirada

Tan despacio y tan deprisa tan normal y tan extraña

Yo me parto la camisa como Camarón

Tú me rompes las entrañas, me trepas como una araña

Bebes del sudor que empaña, el cristal de mi habitación

Y después por la mañana despierto y no tengo alas

Llevo diez horas durmiendo y mi almohada está empapada

Todo había sido un sueño muy real y muy profundo

Tus ojos no tienen dueño porque no son de este mundo

вище мене

Це сила, яка несе мене в пульсі, який я тримаю

З темрявою, що темніє твої чорні очі

А як щодо часу, який минає в твоєму миганні

І що приводить мене на цю вулицю гіркоти та жалю

Щоб я знаю, що та усмішка, що малюється на моєму обличчі

Це пов’язано з вітерцем, який обдуває ваш погляд

Так повільно і так швидко, так нормально і так дивно

Я ламаю сорочку, як Камарон

Ти розбиваєш мені кишки, ти лізеш на мене, як на павука

Ти п'єш з поту, який запотівав скло моєї кімнати

А потім вранці я прокидаюся і не маю крил

Я сплю вже годин десять, а подушка промокла

Все це було дуже реальним і дуже глибоким сном

Ваші очі не мають господаря, бо вони не від світу цього

Я не хочу дивитися на тебе

Але це те, що я закриваю очі і навіть бачу тебе всередині

Я бачу тебе з одного боку і з іншого, на кожній фотографії, у кожному дзеркалі

І в стінах метро, ​​і в очах людей

Навіть у найгарячішому супі я збожеволію

Щоб я знаю, що та усмішка, що малюється на моєму обличчі

Це пов’язано з вітерцем, який обдуває ваш погляд

Так повільно і так швидко, так нормально і так дивно

Я ламаю сорочку, як Камарон

Ти розбиваєш мені кишки, ти лізеш на мене, як на павука

Ти п'єш з поту, який запотівав скло моєї кімнати

А потім вранці я прокидаюся і не маю крил

Я сплю вже годин десять, а подушка промокла

Все це було дуже реальним і дуже глибоким сном

Ваші очі не мають господаря, бо вони не від світу цього

А я іноді плутаюся і придираюся до вашого сусіда

Той другий, що продає гарну річ

А іноді я чекаю на тебе біля кутового бару

З поглядом, спрямованим на вашу мету

А іноді я з’їдаю світ за один шматок

І іноді я відчуваю тебе, а іноді збиваю з ніг

Іноді я читаю тобі поцілунок в губи

А як не смію, то ріжусь і відкриваю

Щоб я знаю, що та усмішка, що малюється на моєму обличчі

Це пов’язано з вітерцем, який обдуває ваш погляд

Так повільно і так швидко, так нормально і так дивно

Я ламаю сорочку, як Камарон

Ти розбиваєш мені кишки, ти лізеш на мене, як на павука

Ти п’єш з поту, що тьмянить скло моєї кімнати

А потім вранці я прокидаюся і не маю крил

Я сплю вже годин десять, а подушка промокла

Все це було дуже реальним і дуже глибоким сном

Ваші очі не мають господаря, бо вони не від світу цього