Ahora - Estopa

Ahora, ya no escribo cuentos

Ni tacho los días del calendario

Ni sueño que estoy preso

A la sombra de un jardín vallado

Ya no paseo por el mercado

Ni escucho lo que hablan unos viejos

En un banco sentados

Nunca más me sentaré con ellos

Ahora me paso todas las tardes pensando

Que el teléfono no arde, que no suena

Que no interrumpe la cena, que no arde

Que me dice que me largue, que se muere

Sálvame tu si puedes

No me susurran ya las fotografías

Se apagaron los gritos de su silencio

De su melancolía, ya no más

Ya no quiero más sueños

Ahora me paso todas las tardes pensando

Que el teléfono no arde, que no suena

Que no interrumpe la cena, que no arde

Que me dice que me largue, que se muere

Sálvame tu si puedes

Si es que por no salir todas las puertas cierro

Y tengo las mañanas sólo para mi

Se olvidaron de mi, estos del infierno

¿Y cuanto vale el precio?

No paran de llover las nubes del fracaso

Disparan las pistolas de la soledad

Ya no salgo en la guía ni en la calle de olvidados

Gritaré un poco más, sangrara mi garganta

La pared con mil huellas de mi loca cabeza

Ahora no puedes entrar estoy ordenando mi casa

Estoy ordenando mi casa, estoy ordenando mi casa

Estoy ordenando mi casa…

Yo gritare un poco más, sangrara mi garganta

La pared con mil huellas de mi loca cabeza

Ahora no puedes entrar estoy ordenando mi casa

Тепер я більше не пишу історії

Я не викреслюю дні в календарі

Мені навіть не сниться, що я у тюрмі

У тіні огородженого саду

Я більше не ходжу по ринку

Я навіть не слухаю, що говорять деякі старі

сидячи на лавці

Я більше ніколи з ними не сидітиму

Тепер я витрачаю кожен день на роздуми

Щоб телефон не горів, щоб не дзвонив

Що не перериває вечері, що не пригорає

Що він каже мені вийти, що він помре

врятуй мене, якщо зможеш

Фотографії мені більше не шепочуться

Крики його мовчання згасли

Його меланхолії — не більше

Я не хочу більше мрій

Тепер я витрачаю кожен день на роздуми

Щоб телефон не горів, щоб не дзвонив

Що не перериває вечері, що не пригорає

Що він каже мені вийти, що він помре

врятуй мене, якщо зможеш

Якщо це за те, що я не виходжу з усіх дверей, я закриваю

І в мене є ранки тільки для мене

Вони забули про мене, ці з пекла

І скільки коштує?

Хмари невдач не припиняють дощ

Вони стріляють з гармати самотності

Я більше не з'являюся ні в путівнику, ні на вулиці забутих людей

Я ще закричу, горло потече кров’ю

Стіна з тисячею відбитків моєї божевільної голови

Тепер ти не можеш зайти, я прибираю свій будинок

Я прибираю свою хату, я прибираю свою хату

Я прибираю свій дім...

Я ще закричу, горло потече кров’ю

Стіна з тисячею відбитків моєї божевільної голови

Тепер ти не можеш зайти, я прибираю свій будинок