Captain Morena - Escape the Clouds

She stands feet apart at the prow of her ship

Two loaded pistols cocked on her hips

Her quarry’s gone to ground

In a thick bank of clouds

Foolish for thinking he gave her the slip

She feels nothing but the cold wind

Her memories of warmth have long grown thin

Once long ago

The only love she’d known

Left her for dead, scarred and broken

Captain Morena’s heart is black as night

Her quest for vengeance goes long into the twilight

For ten years she’s hunted a vile, evil man

Who cast her into the ocean with his own bare hands

She orders her men to load the cannons

Grape shot and iron balls certain to do damage

Now that she’s caught a glimpse

Of that red painted ship

The look upon her face is no less than savage

All ahead full she shouts at her men

This crew who saved her from an untimely end

Her object of ire

Stands at a quarter mile

This once innocent girl is coming for him

Captain Morena’s heart is black as night

Her quest for vengeance goes long into the twilight

This once peasant girl has become a pirate queen

Only with blood will she be appeased

She pulls so close the gas cells collide

He stands across from her rigid with pride

In his handsome face

She sees not a trace

Of remorse for the emptiness he left her inside

Captain Morena tells her men to fire

The red ship goes up in a black funeral pyre.

Sailors and timber

All burn to a cinder

And still he smiles in his regal attire

She leaps over the side, hungry blade in hand

Their swords meet with a terrible clang

As she gives a shout

And her rage flows out

The powder magazine goes out with a bang

Captain Morena’s heart was black as night

Her quest for vengeance went long into the twilight

We last saw her, falling to her death

A smile on her face, her sword buried in his chest

Вона стоїть ногами окремо на носі свого корабля

Два заряджені пістолети вставили їй на стегна

Її каменоломня зруйнована

У товстій купі хмар

Дурно думати, що він впустив її

Вона не відчуває нічого, крім холодного вітру

Її спогади про тепло вже давно вичерпалися

Колись давно

Єдине кохання, яке вона знала

Залишив її мертвою, зі шрамами та зламаною

Серце капітана Морени чорне, як ніч

Її прагнення до помсти йдуть у сутінки

Десять років вона полювала на підлого, злого чоловіка

Хто кинув її в океан своїми голими руками

Вона наказує своїм людям зарядити гармати

Виноградна дробина та залізні кульки напевно завдадуть шкоди

Тепер, коли вона кинула погляд

Про той пофарбований у червоний корабель

Вигляд її обличчя не менш дикий

Повністю попереду вона кричить на своїх чоловіків

Ця команда, яка врятувала її від передчасного кінця

Її об’єкт гніву

Стоїть на чверть милі

Ця колись невинна дівчина приходить за ним

Серце капітана Морени чорне, як ніч

Її прагнення до помсти йдуть у сутінки

Ця колись селянка стала королевою піратів

Лише кров’ю вона заспокоїться

Вона тягнеться так близько, що газові камери стикаються

Він стоїть навпроти неї, застиглий від гордості

На його гарному обличчі

Вона не бачить і сліду

З докорів сумління за порожнечу, яку він залишив її всередині

Капітан Морена наказує своїм людям стріляти

Червоний корабель піднімається в чорний похоронний багаття.

Моряки і ліс

Усе згорає дотла

І досі він усміхається у своєму королівському вбранні

Вона перестрибує через бік з голодним лезом у руці

Їхні мечі зустрічаються із жахливим дзвоном

Коли вона кричить

І її гнів виливається

Пороховий магазин гасне з тріском

Серце капітана Морени було чорне, як ніч

Її прагнення до помсти затягнулися на довгі сутінки

Ми востаннє бачили її, коли вона загинула

Усмішка на її обличчі, її меч закопаний у його груди