Alf - Erik Bye

Det gjekk en kjempe gjennom læinjet

og hain va' ydmjuk om han va' stor

Hain trådde varsomt på væg og vidde,

og hain fór itte med store ord.

Og itte veit je, men jammen trur jeg,

at han var redd for å setta spor.

Men spora sto der,

og spora står der,

og i dom blømer ein sommardag.

I æille lier, på æille stier,

der kan du kjinne hass andedrag.

Og itte veit je, men jammen trur jeg,

vi vart eit varmere folkeslag.

Hain gjorde sliten, men rak i ryggen,

han tente lys over gråbeinskveld (?)

Hain sang for æille, men helst for unga,

og dom veit best at’n Alf var tell.

Og itte trur je, men jammen VEIT JE,

om han er borte, så lever’n vel.

(Fann ikkje tekst på internett, så har skreve ned det eg har høyrt — gjerne

korriger det som er feil)

Крізь підвітряний струмінь пройшов гігант

і він був скромним, якщо він був великим

Хейн обережно ступив на стіну і простір,

і пішов півень з великими словами.

І ти не знаєш, але я так думаю,

що він боявся залишити слід.

Але сліди були,

і сліди є,

і в них літній день цвіте.

В æille lier, на æille стежках,

там можна відчути його подих.

І ти не знаєш, але я так думаю,

ми були теплішими людьми.

Хейн втомився, але прямо в спину,

він запалив свічку над сивою кісткою вечір (?)

Hain співав для старих, але краще для молодих,

і вони найкраще знають, що Альф був графом.

І не думаєш, а ЗНАЄШ,

якщо він пішов, він живий.

(Не вдалося знайти текст в Інтернеті, тому я записав те, що почув – будь ласка

виправте те, що не так)