Only Be - Eric Schwartz

The traveler is tired, the sun will soon set

I once was inspired, but why, I forget

Ive seen through the city and all that it’s not

Though really, I don’t need a lot

Just build me a cabin, surround me with snow

'Cause I’d love to go where there’s nowhere to go

With someone beside me sippin' on tea

And under the afghan we’ll be, only be

The rats have all scurried, the streets are all bare

But tomorrow the hurried and worried and scared

Will be scratching the sidewalk for a last piece of cheese

And all I can ask you is «Please…»

The kettle is calling from over the stove

Never a fire was so lovingly felt

Under drifts that the winter winds drove

In a world where the snows never melt

Hour after hour, I sit and I stare

Watching the faces emerge from the glare

They rise and descend into dust

I don’t want to leave but I know that I must

Thus armed with an image, Ill walk with the blind

My road is a rough one, to this Im resigned

But when searching for solace, it’s not very far

'Cause whenever I grab by guitar

I’m stuck in a cabin, surrounded with snow

And happy to be where there’s nowhere to go

With someone beside me, sippin' on tea

And under the afghan with me

Подорожній втомився, сонце скоро зайде

Я колись був натхненний, але чому, я забув

Я бачив місто і все, що ним не є

Хоча насправді, мені багато не потрібно

Просто побудуй мені каюту, оточи мене снігом

Тому що я хотів би піти туди, де нема куди

З кимось поруч зі мною, що п’є чай

І під афганом ми будемо, тільки будемо

Щури всі розбіглися, вулиці голі

Але завтра поспішний, стурбований і наляканий

Буде чесати тротуар в пошуках останнього шматка сиру

І все, що я можу вас попросити, це «Будь ласка…»

Чайник кличе з-за плити

Ніколи вогонь не відчувався так любовно

Під замети, що загнали зимові вітри

У світі, де сніги ніколи не тануть

Година за годиною я сиджу і дивлюся

Дивлячись на обличчя, які виринають із-під блиску

Вони піднімаються і опускаються в порох

Я не хочу йти, але я знаю, що мушу

Таким чином, озброївшись зображенням, Я буду ходити зі сліпим

Моя дорога важка, я змирився з цим

Але коли шукати розради, це не дуже далеко

Тому що щоразу, коли я хапаюся за гітару

Я застряг у кабіні, оточений снігом

І щасливий бути там, де нема куди подітися

З кимось поруч зі мною, потягуючи чай

І під афганом зі мною