Seasunz - Epidemic

Yeah, some say the universe is static

But everything’s eventually bound to change

And right now we intellectually bound to chains

I’m sitting down trying to count the days

Cuz it ain’t meant to be for temples to perpetually sound the same

My pen weaves to the key of this beat, the same key inside a subtle symphony in

the street;

When the winter’s in it’s prime, the fact that life withers in it’s time by

design like a splinter in your mind

Peep that, keep track till you see the end, I speak these gems on beat with

earths BMPs

And the voices of my ancestors say it with me, with their soundwaves imprinted

in the rings of a tree

That’s missing it’s leaves, it’s all grey and white, so folks prey to Christ to

get right but we all pay the price

A place where lost souls lead the cold ray of life

Walking over the red snow rocking coats made of ice (Frozen)

And as the evening came

I made peace with the pain in my freezing veins

I’m, trying to make it through the sleek in the rain

Patiently waiting for the season to change, shit

I wonder why we change with seasons

Personality switch can slay the meaning of a main demenor

Quick as like the changes of of a character

Just a matter of phases to mislead’em

It is cold in the rainy days and springing

Did he falls in a dream and, some are thinking he’s crazy hate to be

He is a narrator who can’t control the lyrics he just fights it out

With characters with different lives living that he writes about

Sometimes they take control and they surprise him they don’t like the vibes

But trying to find his route is like he’s fighting in a Tyson Bout

Once the lights are out that’s when they whisper to him softly

With unforgetable words that even haunt me

We know the soul is costly but once the money is summoned as a profit

Our values are bout to take all of them and flush 'em down the toilet

It’s awful how money is springing a picture like a author

And the cold and windy days can make departure in this empty margin

At night he tries to go to sleep he just twists and twirls

The voices in his head remind him it’s just him against the world

He hurls above the bed his eyes are burning red and shining bright

He is forced to scribble words it doesn’t matter what’s the time at night

He sits up at his desk he takes a breath and then he counts to ten

He is feeling tense and everything he is hearing he jots it in his notebook

Then he starts to lose his conscious and his oxygen

Then he notice the entities won’t stop until he drops the pen

Так, деякі кажуть, що Всесвіт статичний

Але зрештою все обов’язково зміниться

І зараз ми інтелектуально прив’язані до ланцюгів

Я сиджу й намагаюся порахувати дні

Тому що це не призначено для того, щоб храми вічно звучали однаково

Моє перо тче в тональності цього ритму, тієї самої тональності всередині тонкої симфонії в

вулиця;

Коли зима в розквіті, той факт, що життя в’яне, настав час

створюйте як осколок у вашому розумі

Подивіться на це, стежте, доки не побачите кінця, я говорю з цими дорогоцінними каменями

землі БМП

І голоси моїх предків говорять це разом зі мною, з їхніми звуковими хвилями

у кільцях дерева

Не вистачає листя, воно все сіро-біле, тому люди пограбують Христа, щоб

правильно, але ми всі платимо ціну

Місце, де загублені душі ведуть холодний промінь життя

Ходьба по червоному снігу, коли пальто з льоду (Frozen)

І як настав вечір

Я змирився з болем у своїх замерзаючих венах

Я намагаюся пережити дощ під дощем

Терпеливо чекаю, коли сезон зміниться, лайно

Мені цікаво, чому ми міняємося за сезонами

Перемикання особистості може знищити значення основного явища

Швидко, як зміни персонажа

Лише стаття фазів, щоб ввести їх в оману

У дощові дні і навесні холодно

Він впадає у соні, і деякі думають, що він божевільно ненавидить бути

Він оповідач, який не може контролювати текст, він просто бореться з ним

З персонажами з різними життями, про які він пише

Іноді вони беруть контроль і дивують його, що їм не подобається атмосфера

Але намагатися знайти його маршрут наче він б’ється в поєдинку Тайсона

Коли світло згасає, вони тихо шепочуть йому

З незабутніми словами, які навіть переслідують мене

Ми знаємо, що душа коштує дорого, але як тільки гроші з’являться як прибуток

Наші цінності ось-ось заберуть їх і змиють в унітаз

Це жахливо, як гроші створюють картину, як автора

А холодні й вітряні дні можуть вирушити на цю порожню межу

Вночі він намагається заснути, він просто крутиться і крутиться

Голоси в його голові нагадують йому, що це просто він проти світу

Він кидає над ліжком, його очі горять червоними й яскраво сяють

Він примушений написувати слова, не має значення, яка година ночі

Він сідає за стіль, робить вдих, а потім рахує до десятих

Він почувається напруженим, і все, що чує, записує у своєму блокноті

Потім він починає втрачати свідомість і кисень

Потім він помічає, що сутності не зупиняться, доки він не впустить ручку