Silence - Enz

Souvent je parle peu

Tu voudrais me connaître, me comprendre

Ou me cerner mais y a pas le feu

Silences en disent plus qu’les paroles inutiles

J’aime qu’ils se brisent juste pour qu’le dire illumine

J’me fixe comme unique but de retrouver l’calme

Apaisement si rare, j’veux pas m’entourer de vacarme

Et d’signal d’alarme ou de parasites

Je n’suis qu’une glace dans ce magma

Efface donc ce bruit

Que je puisse vivre en équilibre

Que la grise mine ne soit pas d’mise

En quête de cet air qu’on nomme Paradis

J’vois qu’mes recherches sont vaines

Quand j’me réveille mon poste pleure les propos de Marine Le Pen

C’est pas ici qu’j’trouverai la paix

J’m’essouffle à force de courir après

J’voudrais qu’on m’dise où est la clé

J’ai peur qu’la chance d’la découvrir s'éloigne

J’voudrais qu’les foules s'écartent

Pour trouver la Terre où l’silence est roi

Durant c’vide, j’aurais pu mettre les cris, du crash

Ou te parler de ma vie, me plaindre émettre des reproches

Mais pour ça j’ai toute une vie même si chaque jour la mort s’approche

J’ai pas demandé à jouer mais j’suis dans l’jeu donc faut qu’j’m’y accommode

J’suis pas du genre gêné quand un ange passe

Frit quand l’silence glace

Qu’la parole tarde à venir, quand les discussions stagnent

Et qu’les idées s’font rares

Même si ça m’coûte le titre de type pas trop bavard j’m’en tape

J’reste muet, conscient qu’le simple fait d’le prononcer peut l’tuer

Dieu qu’les mots sont cruels

Quand on n’a plus rien à s’dire

Après la courtoisie anodine, parler tout l’temps devient habituel

Au lieu de s’taire, souvent on s’plaint pour s’plaindre

On surenchérit par la médisance la mauvaise graine

Fréquemment l’audace manque

J’vois pas qu’la vantardise pour susciter l’estime

Et l’commérage comme gymnastique de l’esprit

J’peux pas me permettre de le cacher

Trop d’occasions de le gâcher bêtement

Réflexe de rigueur, parfois on m’reproche d'être lent

T’as besoin d’un haut-parleur pour gueuler tes horreurs

Le flux, l’auditeur, autant fermer ton bec directement

Ça doit venir d’là si avec l'âge on devient sourd

C’est ça la sagesse, on donne la parole à des sages

Mes congénères deviennent fous

Discutent pour éviter les craintes, les doutes

Car dans l’silence les certitudes deviennent floues

J’voudrais qu’ce sifflement cesse

Trop d’bordel dans ma tête

J’crois qu’j’cours à ma perte

Le calme ne va qu’avec

La tempête qui l’accompagne

On omet de le craindre donc je marche en silence et seul

Tente de faire mes preuves

Pour qu’les foules se meuvent

En oubliant de mentir

Часто я мало говорю

Ти хочеш знати мене, зрозумій мене

Або оточіть мене, але вогню немає

Мовчання говорить більше, ніж марні слова

Мені подобається, що вони ламаються просто для того, щоб сказати, що це світить

Я поставив собі за єдину мету знайти спокій

Умиротворення настільки рідкісне, що я не хочу оточувати себе шумом

І сигналу тривоги або паразитів

Я просто морозиво в цій магмі

Зітріть цей шум

Щоб я міг жити в рівновазі

Що сіре обличчя не в порядку

У пошуках цієї мелодії ми називаємо Рай

Я бачу, що мої дослідження марні

Коли я прокидаюся, моя станція плаче словами Марін Ле Пен

Не тут я знайду спокій

Я задихався від того, що бігав слідом

Я хотів би, щоб хтось сказав мені, де ключ

Я боюся, що шанс відкрити це зникне

Я хотів би, щоб натовпи розійшлися

Знайти країну, де царює тиша

Під час цього вакууму, я міг би поставити крики, крах

Або говорити з тобою про своє життя, скаржитися, звинувачувати мене

Але для цього в мене є ціле життя, навіть якщо щодня наближається смерть

Я не просив грати, але я в грі, тому я повинен адаптуватися до неї

Я не з тих, хто соромиться, коли повз проходить ангел

Смажені, коли тиша завмирає

Що слово приходить повільно, коли дискусії завмирають

І що ідеї рідкісні

Навіть якщо це коштує мені звання не надто балакучого хлопця, мені все одно

Я мовчу, усвідомлюючи, що простий факт виголошення цього слова може його вбити

Господи, слова жорстокі

Коли нам більше нічого сказати

Після невинної ввічливості постійні розмови стають звичними

Замість того щоб мовчати, ми часто скаржимося скаржитися

Наклепом перекупляємо погане насіння

Часто відсутність сміливості

Я не бачу, щоб це хвастощі викликали повагу

І плітки як розумова гімнастика

Я не можу дозволити собі це приховувати

Надто багато можливостей, щоб безглуздо їх змарнувати

Рефлекс строгості, іноді мене критикують за повільність

Вам потрібен гучномовець, щоб кричати про ваші жахи

Потік, слухач, міг би закрити вам рот

Звідти має вийти, якщо з віком ми оглухнемо

Це мудрість, ми даємо голос мудрим

Мої родичі божеволіють

Обговорюйте, щоб уникнути страхів, сумнівів

Тому що в тиші впевненість розмивається

Я б хотів, щоб цей свист припинився

Забагато безладу в моїй голові

Я думаю, що я йду до свого програшу

Спокій приходить тільки разом

Супутній шторм

Ми не боїмося цього, тому я йду мовчки й на самоті

спробувати довести себе

Щоб натовпи рухалися

забуваючи брехати