Konfetti - Enno Bunger

Siehst du, dass ich hier seit Tagen wie ein Blatt am Fenster kleb'

Wollte dir noch so viel sagen, jetzt ist es viel zu früh zu spät

Weil die Zeit dich dann verlässt, wenn du sie am meisten brauchst

Und jetzt hänge ich hier fest, wo fang ich an, wer fängt mich auf?

Du würdest mich jetzt trösten, sagen «hab jetzt keine Angst»

Denn du liebst solang' du lebst und du lebst solang' du kannst

Wenn ich euch eines wünschen könnte, dann dass ihr alle euch entspannt

Und wenn das hier mein Lied ist, dann will ich, dass ihr tanzt

Du warst eine Lebensweise, alles andre' als normal

Hast mit deinem großen Lächeln alle Zweifel weggestrahlt

Und in deinen letzten Zeilen da steht in allerschönster Schrift

Ihr dürft lachen, ihr dürft weinen, aber jammern dürft ihr nicht

Kannst du das sehen, wie wir uns vor dir verneigen?

Die Bäume streuen Konfetti und klatschen mit den Zweigen

Du musstest früher gehen, aber was berührt das bleibt

Kannst Du das hören, wie die Wunder dich beschreiben?

Niemand hat so laut gelacht, niemand wird je lauter schweigen

Deine Stille füllt den Raum, doch dein Platz bleibt immer frei

Und wie du dich gefreut hast, mit den Blumen in der Hand

Du hast beflügelt, hast begeistert, du hast Menschen eingefang'

Du hast auf wackeligen Beinen noch gesungen und getanzt

Wenn du geweint hast dann vor Freude, dir ist das Lachen nie vergang'

Warst schon zur Dämmerung am Zwitschern, mit dir ging die Sonne auf

Du warst und bist und bleibst für immer unsrer' Zeit voraus

Warst nicht zu bremsen

Nicht zu fassen, hast alles auf den Kopf gestellt

Die Welt war für dich ein Wunder und du ein Wunder für die Welt

Kannst du das hören, wie die Wunder dich beschreiben?

Niemand hat so laut gelacht, niemand wird je lauter schweigen

Deine Stille füllt den Raum, doch dein Platz bleibt immer frei

Kannst du das sehen, wie wir uns vor dir verneigen?

Die Bäume streuen Konfetti und klatschen mit den Zweigen

Du musstest früher gehen, aber was berührt das bleibt

Kannst du das hören, wie die Wunder dich beschreiben?

Niemand hat so laut gelacht, niemand wird je lauter schweigen

Deine Stille füllt den Raum, doch dein Platz bleibt immer frei

Kannst du das spüren, wie wir lernen zu verstehn'?

Wir nehmen alle Kraft zusammen und wir lassen dich jetzt gehen

Unsre' Tränen werden Medaillen und unsre' Trauer Dankbarkeit

Kannst du das sehen, wie wir uns vor dir verneigen?

Die Bäume streuen Konfetti und klatschen mit den Zweigen

Du musstest früher gehen, aber was berührt das bleibt

Бачиш, що я цілими днями застряг тут, як листок на вікні

Я ще так багато хотів тобі розповісти, зараз рано і пізно

Тому що час залишає вас тоді, коли вам це найбільше потрібно

А тепер я тут застряг, з чого мені почати, хто мене зловить?

Ти б мене зараз потішила, скажи, не бійся зараз

Бо ти любиш, поки живеш, і живеш, скільки можеш

Якщо я можу побажати вам чогось, так це щоб ви всі розслабилися

І якщо це моя пісня, то я хочу, щоб ви танцювали

Ти був способом життя, будь-яким, але не нормальним

Ви розвіяли всі сумніви своєю широкою посмішкою

І в твоїх останніх рядках найкрасивішим написаним сказано

Можна сміятися, плакати, але скиглити не можна

Бачиш, як ми вклоняємося тобі?

Дерева розкидають конфетті і плескають гілками

Треба було піти раніше, але те, що торкається, залишається

Ви чуєте, як дива описують вас?

Ніхто так голосно не сміявся, ніхто ніколи не буде мовчати

Твоя тиша наповнює кімнату, але твоє місце завжди порожнє

І як ти був щасливий з квітами в руках

Ви надихали, надихали, ви захоплювали людей

Ти співав і танцював на хитких ногах

Якщо ти плакав тоді від радості, ти ніколи не переставав сміятися

Ти вже в сутінках цвірінькав, з тобою сонце зійшло

Ти був, є і завжди будеш попереду нашого часу

Вас не можна було зупинити

Не можу повірити, що ти перевернув все з ніг на голову

Світ був для вас дивом, а ви дивом для світу

Ви чуєте, як дива описують вас?

Ніхто так голосно не сміявся, ніхто ніколи не буде мовчати

Твоя тиша наповнює кімнату, але твоє місце завжди порожнє

Бачиш, як ми вклоняємося тобі?

Дерева розкидають конфетті і плескають гілками

Треба було піти раніше, але те, що торкається, залишається

Ви чуєте, як дива описують вас?

Ніхто так голосно не сміявся, ніхто ніколи не буде мовчати

Твоя тиша наповнює кімнату, але твоє місце завжди порожнє

Ви відчуваєте, як ми вчимося розуміти?

Ми збираємо всі сили і відпускаємо вас зараз

Наші сльози стають медалями і нашою скорботною вдячністю

Бачиш, як ми вклоняємося тобі?

Дерева розкидають конфетті і плескають гілками

Треба було піти раніше, але те, що торкається, залишається