The Change of the Moon - Engelsstaub

Suddenly she woke up in the middle of the

Night.

She rose out of her bed and slipped in

Her linen.

Something forced her to go outside

So she went on the glad.

She didn’t recognize

The coldness, the dark grass under her feet

Then she rose her head and her hands

Heavenward and whispered

She:

You — whose light steers my way

You — whose shy beams took me here

You — whose face vanishes by day

You — who fulfills my dreams

The Moon:

My dear.

I created the night to open my heart

Just to the initiated.

But also I know those with

A lack of appreciation.

They don’t know what

They miss

She fell on her knees and closed her eyes

She drew a deep breath of the cold night air

A gentle tickle dragged along her inside.

But

Also anxiety because she knew that the

Daybreak was near

She:

The pain of the sun displaces you soon but

I’ll keep you safe in my heart until nightfall

When we melt in the twilight I send you back

To heaven where you shine again just for me

The Moon:

By day I spend you the peace of mind, I fill

Your mortal coil with my pale light.

I also

Guard you against the sun and I’ll shine

Inside you until night is coming on

Раптом вона прокинулася посеред 

Ніч.

Вона встала з ліжка й прослизнула

Її білизна.

Щось змусило її вийти на вулицю

Тож вона пішла на радість.

Вона не впізнала

Холод, темна трава під ногами

Потім вона підняла голову й руки

До неба і прошепотів

вона:

Ти — чиє світло спрямовує мій шлях

Ти — чиї сором’язливі промені привели мене сюди

Ти — чиє обличчя зникає вдень

Ти — хто здійснює мої мрії

Місяць:

Дорогий.

Я створив ніч, щоб відкрити своє серце

Тільки для посвячених.

Але я також знаю тих, хто має

Відсутність вдячності.

Вони не знають що

Вони сумують

Вона впала на коліна й заплющила очі

Вона глибоко вдихнула холодне нічне повітря

Ніжне лоскотання потягнуло її всередині.

Але

Також тривога, тому що вона знала, що

Наближався світанок

вона:

Біль сонця незабаром витісняє вас, але

Я буду тримати тебе в безпеці в своєму серці до ночі

Коли ми танемо в сутінках, я відправляю тебе назад

До неба, де ти знову сяєш лише для мене

Місяць:

Щодня я трачу вам душевний спокій, я заповнюю

Твоя смертна котушка з моїм блідим світлом.

Я також

Бережи тебе від сонця, і я буду сяяти

У вас, поки не настане ніч