The Open Landscape - Emptyself

Sweet little voice that repeats what «they» say

Airy like an open landscape fertile for thoughts that have yet to grow…

So allow me to plant everything i know

Every sign says turn away from this sweet little waist and porcelain face

So deathly pale but beaming with light to shine on my pathetic life

I try to stay abstract and intact, but she pulls me to the flame

And silences the words, and leaves me here again

On through the crowds of repressed inmates

Shaking their fists at the thought of escape

You and i could live like the first day

We breathed the light and felt the earth shake

I try to stay abstract and intact, but she pulls me to the flame

And silences the words, and leaves me here again

Милий голосок, що повторює те, що «вони» говорять

Повітряний, як відкритий ландшафт, сприятливий для думок, які ще не вирости…

Тож дозвольте мені посадити все, що я знаю

Кожен знак говорить, що відвернись від цієї милої маленької талії та порцелянового обличчя

Такий смертельно блідий, але сяючий світлом, щоб осяяти моє жалюгідне життя

Я намагаюся  залишатися абстрактним і неушкодженим, але вона тягне ме до вогню

І заглушає слова, і знову залишає мене тут

На крізь натовпи репресованих ув’язнених

Трусять кулаками при думці про втечу

Ми з тобою могли б жити, як у перший день

Ми вдихнули світло й відчули, як земля тряслася

Я намагаюся  залишатися абстрактним і неушкодженим, але вона тягне ме до вогню

І заглушає слова, і знову залишає мене тут