Into The Infinity Of Thoughts - Emperor

As the Darkness creeps over the Northern mountains of Norway and the

silence reach the woods, I awake and rise… Into the night I wander,

like many nights before, and like in my dreams, but centuries

ago.

Under the moon, under the trees.

Into the Infinity of Darkness,

beyond the light of a new day, into the frozen nature chilly, beyond

the warmth of the dying sun.

Hear the whispering of the wind, the

Shadows calling… I gaze into the moonwhich grants me visions these

twelve full moon nights of the year, and for each night the light of the holy disciples fade away.

Weaker and weaker, one by one.

I gaze

into the moon which makes my mind pure as crystal lakes, my eyes cold

as the darkest winter nights, by yet there is a flame inside.

It guides me into the dark shadows beyond this world, into the infinity

of thoughts… thoughts of upcoming reality.

In the name of the

almighty Emperor I will ride the Lands in pride, carrying the

Blacksword at hand, in warfare.

I will grind my hatred upon the loved

ones.

Despair will be brought upon the hoping childs of happiness.

Wherever there is joy the hordes of the eclipse will

pollute sadness and hate under the reign if fear.

The lands will grow

black.

There is no sunrise yet to come into the wastelands of phantoms

lost.

May these moments under the moon be eternal.

May the infinity

haunt me… In Darkness.

Коли темрява повзе над Північними горами Норвегії та с

тиша доходить до лісу, я прокидаюсь і встаю... В ніч блукаю,

як багато ночей раніше, і як у моїх снах, але століттями

тому.

Під місяцем, під деревами.

У нескінченність темряви,

за світлом нового дня, у замерзлу прохолодну природу, поза

тепло вмираючого сонця.

Почути шепіт вітру,

Тіні кличуть… Я дивлюсь на місяць, який дарує мені бачення

дванадцять повномісячних ночей року, і для кожної ночі згасає світло святих учнів.

Слабший і слабший, один за одним.

я дивлюсь

на місяць, який робить мій розум чистим, як кришталеві озера, мої очі холодними

як найтемніші зимові ночі, все ж всередині вогонь.

Воно веде мене в темні тіні за межами цього світу, у нескінченність

думок... думок про майбутню реальність.

На ім’я 

Всемогутній Імператор, я буду їздити Землями з гордістю, несучи

Чорний меч під рукою, у війні.

Я розтоплю свою ненависть на коханому

одиниці.

Відчай буде наведений на дітей, які сподіваються на щастя.

Скрізь, де є радість, будуть орди затемнення

забруднити смуток і ненависть під час правління, якщо страх.

Землі виростуть

чорний.

На пустки фантомів ще не схід сонця

втрачено.

Нехай ці хвилини під місяцем будуть вічними.

Нехай нескінченність

переслідувати мене… У темряві.