Sage - Emilio

Auch wenn ich’s nicht gerne sage

Es sich nicht leicht ausspricht

Denke ich oft an dich

Wir zu zweit auf der Straße morgens um halb sieben

Ich schwör's dir, Babe, ich werde dich für immer lieben

Doch mit der Zeit haben wir’s 'n bisschen übertrieben

Wir wollten uns verändern, doch wollten uns nicht verbiegen

Ja, wir torkeln durch die Straße von Berlin

Ich geb' dir meine Jacke, weil du frierst

Du schaust mich an, ich schwör', du warst verliebst

Wer hätt gedacht, dass wir uns mal verlieren?

Wir habn’s nicht geschafft, obwohl alles da war

Es war so real, jetzt kommt es mir vor wie 'ne Fata Morgana

Und jetzt lieg' ich hier, neben 'ner andern

Auch wenn ich’s nicht gerne sage

Es sich nicht leicht ausspricht

Denke ich oft an dich

Viel zu oft noch an dich

Es fällt mir so schwer, ihre Nähe zu genießen

Denn ich denk' ständig an dich, wenn ich mit ihr bin

Mit ihr häng' ich hier fest, mit dir war ich am fliegen

Doch Amor sagt, er gönnt uns nicht mehr Wolke sieben

Ja, wir schlendern durch die Straße von Berlin

Ich geb' ihr meine Jacke, weil sie friert

Doch sie steht ihr nicht mal halb so gut wie dir

Wer hätt gedacht, dass wir uns mal verlieren?

Wir habn’s nicht geschafft, obwohl alles da war

Es war so real, jetzt kommt es mir vor wie 'ne Fata Morgana

Und jetzt lieg' ich hier, neben 'ner andern

Auch wenn ich’s nicht gerne sage

Es sich nicht leicht ausspricht

Denke ich oft an dich

Viel zu oft noch an dich

Mit dir war jeder Dienstag wie ein Samstag

Und bisher kam auch noch niemand an dein’n Standard

Wenn ich jemanden wie dich treff', mach' ich’s anders

Mach' ich’s anders

Auch wenn ich’s nicht gerne sage

Es sich nicht leicht ausspricht

Denke ich oft an dich

Viel zu oft noch an dich

Auch wenn ich’s nicht gerne sage

Es sich nicht leicht ausspricht

Es gibt niemanden wie dich

Niemanden so wie dich

Навіть якщо я не люблю це говорити

Це нелегко вимовляти

Я часто думаю про тебе

Ми вдвох на вулиці о пів на сьому ранку

Клянусь тобі, дитинко, я кохатиму тебе вічно

Але з часом ми трохи переборщили

Ми хотіли змінитися, але не хотіли прогинатися

Так, ми блукаємо вулицями Берліна

Я віддам тобі свою куртку, бо тобі холодно

Ти дивишся на мене, клянусь, ти закохався

Хто б міг подумати, що ми втратимо одне одного?

Не встигли, хоча все було

Це було настільки реально, що тепер здається міражем

А зараз я лежу тут, поруч з кимось іншим

Навіть якщо я не люблю це говорити

Це нелегко вимовляти

Я часто думаю про тебе

Занадто часто для вас

Мені так важко отримувати задоволення від її оточення

Тому що я думаю про тебе весь час, коли я з нею

З нею я тут застряг, з тобою я летів

Але Купідон каже, що більше не буде шкодувати нам, хмарі дев’ятій

Так, ми гуляємо вулицями Берліна

Я даю їй свою куртку, бо їй холодно

Але їй це підходить не наполовину так, як вам

Хто б міг подумати, що ми втратимо одне одного?

Не встигли, хоча все було

Це було настільки реально, що тепер здається міражем

А зараз я лежу тут, поруч з кимось іншим

Навіть якщо я не люблю це говорити

Це нелегко вимовляти

Я часто думаю про тебе

Занадто часто для вас

З тобою кожен вівторок був як субота

І досі ніхто не став проти ваших стандартів

Коли я зустрічаю такого, як ти, я роблю це інакше

Я зроблю це інакше

Навіть якщо я не люблю це говорити

Це нелегко вимовляти

Я часто думаю про тебе

Занадто часто для вас

Навіть якщо я не люблю це говорити

Це нелегко вимовляти

Немає нікого, як ти

Ніхто не схожий на вас