At the Antipodes of Chastity (Hail the Sons of Cain) - Embrace of Thorns

Through fire and myriads of trials

Born the daimon erect

Exhausted by the tribulations of mundane living

We aren’t alive nor dead anymore

Our murky grins, our fatigue shines bright

Like wingless fallen angel

Caressed by the satanic grace

we are finally blessed…

Blessed by the blackest light…

Sweet are the magic hands of death

The grand consoler of the world!

Within his forceful arms

Sleep is deep and dreamless

Yes, Indeed, he is a welcome visitor

A quiet and peaceful harbor,

among the roaring waves of the oceanic life

Of which the outbreak knocks and flushes

The steep and treacherous beaches of death in vain…

Happy lonely boat

Floating in the peaceful waters of the black gulf

So much it has suffered from the wild waves of mortal life

Tied within this bay forever

My boat, it does not need any sales, nor it does steering

To this deadly embrace

It will find the quietness it always craved for

oh death you’re welcome…

And farewell my body, from which I reaped no sweetness

With every passing second, darkness becomes deeper

Until the oblivion I crave covers me

With lids completely sealed

Surrendered in the coldness of my shroud-clad body

I’m now ready, to be separated…

Крізь вогонь і міріади випробувань

Народжений даймон прямо

Виснажений негараздами земельного життя

Ми вже ні живі, ні мертві

Наші мутні посмішки, наша втома яскраво світить

Як безкрилий занепалий ангел

Пеститься сатанинською ласкою

ми нарешті благословенні...

Благословенний найчорнішим світлом…

Милі чарівні руки смерті

Великий розрадник світу!

В його сильних обіймах

Сон глибокий і без сновидінь

Так, справді, він бажаний гість

 Тиха і спокійна гавань,

серед бурхливих хвиль океанського життя

З яких спалах стукає та змиває

Круті й підступні береги смерті марно…

Щасливий самотній човен

Пливу в мирних водах чорної затоки

Так багато вона постраждала від диких хвиль земного життя

Прив’язаний до цієї бухти назавжди

Мій човен, він не потребує ні продажу, ні керування

До цих смертельних обіймів

Він знайде тишу, якої завжди прагнув

о, смерть, будь ласка...

І прощай моє тіло, від якого я не пожила солодощі

З кожною секундою темрява стає все глибшою

Поки забуття, якого я жадаю, не накриє мене

З повністю герметичними кришками

Здався холоду свого тіла, одягненого в саван

Тепер я готовий до розлуки…