Decades - Embrace

Seal my tomb in this time out room, through the noise, your dog whistle voice

Three bullet shells and four to a cell boarded up from the outside

Push the panic button in, these memories of mine

I feel like spinning plates, couldn’t stop them if I tried

And the ladders turn to snakes when I roll the dice…

Cause that’s how it feels when I’m falling

The City is crawling out of my skin tonight

And one of these days will be nothing

But there ain’t no stopping, the Decades are counting, the moment I’m stuck in

A fairground fish got a dying wish, to drown at sea

Swept on the tide.

So why don’t we forget these lights and dreams

With our coins, scratch our goodbyes

Push the panic button in, these memories of mine

I feel like spinning plates, couldn’t stop them if I tried

And the ladders turn to snakes when I roll the dice…

Cause that’s how it feels when I’m falling

The City is crawling out of my skin tonight

And one of these days will be nothing

But there ain’t no stopping, the Decades are counting, the moment I’m stuck in

Cause that’s how it feels when I’m falling

The City is crawling out of my skin tonight

And one of these days will be nothing

But there ain’t no stopping, the Decades are counting, the moment I’m stuck in

The City is crawling out of my skin tonight

The City is crawling out of my skin tonight

The City is crawling out of my skin tonight

The City is crawling out of my skin tonight

Запечатайте мою гробницю в цій кімнаті, крізь шум, ваш собачий свист

Три снаряди і чотири до осередки, забитої ззовні

Натисніть тривожну кнопку, ці мої спогади

Я як крутяться тарілки, не міг би їх зупинити, якби спробував

І драбини перетворюються на змій, коли я кидаю кістки…

Бо саме так я відчуваю, коли я падаю

Сьогодні ввечері місто виповзає з моєї шкіри

І одного з цих днів буде нічого

Але немає зупинки, десятиліття рахуються, коли я застряг у

Риба з ярмарки забажала потонути в морі

Пронісся на припливі.

Тож чому б нам не забути ці вогні й мрії

З нашими монетами подряпимо наше прощання

Натисніть тривожну кнопку, ці мої спогади

Я як крутяться тарілки, не міг би їх зупинити, якби спробував

І драбини перетворюються на змій, коли я кидаю кістки…

Бо саме так я відчуваю, коли я падаю

Сьогодні ввечері місто виповзає з моєї шкіри

І одного з цих днів буде нічого

Але немає зупинки, десятиліття рахуються, коли я застряг у

Бо саме так я відчуваю, коли я падаю

Сьогодні ввечері місто виповзає з моєї шкіри

І одного з цих днів буде нічого

Але немає зупинки, десятиліття рахуються, коли я застряг у

Сьогодні ввечері місто виповзає з моєї шкіри

Сьогодні ввечері місто виповзає з моєї шкіри

Сьогодні ввечері місто виповзає з моєї шкіри

Сьогодні ввечері місто виповзає з моєї шкіри