Rebirth - Eluveitie

Oh bright sun of the night I lift my eyes up to thee

Oh ye amber golden light let the dark sweep over me

Mighty cauldron, oh nidus

I surrender all to thee

Panacean nothingness when nothing is left

These dreadful shades

Dancing in my dwindling sight

And crying out these hollow words

A straying soul in my scorching flesh

Dying down amid this fucking blaze

My swooning world

Infested by strident cries

In a worship of the void

All vanishing in a dull and distant noise

Oh bright sun of the night I lift my eyes up to thee

Oh ye amber golden light let the dark sweep over me

Mighty cauldron, oh nidus

I surrender all to thee

Panacean nothingness when nothing is left

This was my rebirth

As one with pain and with distress

Sweet surrender in serenity

Will I remember this womb at all?

Will I ever know?

Oh bright sun of the night I lift my eyes up to thee

Oh ye amber golden light let the dark sweep over me

Mighty cauldron, oh nidus

I surrender all to thee

Panacean nothingness when nothing is left

I am not here

I do not last

I am the grain in the earth

I am the wave in the deep sea

I am the softly whispered word

In the murmuring autumn breeze

In front of Antumnos' gate

I beheld the mirror in the lake

Recognize I did not

Nor did I comprehend

Oh bright sun of the night I lift my eyes up to thee

Oh ye amber golden light let the dark sweep over me

Mighty cauldron, oh nidus

I surrender all to thee

Panacean nothingness when nothing is left

This was my rebirth

О, яскраве сонце ночі, я підіймаю очі до тебе

Ой, янтарно-золотий світло, нехай темрява охопить мене

Могутній котел, о, нідус

Я віддаю все тобі

Панацея ніщо, коли нічого не залишилося

Ці жахливі відтінки

Танцюю в моїх прихильних поглядах

І викрикуючи ці пусті слова

Блукаюча душа в моїй пекучій плоті

Вмирає серед цього бісаного полум’я

Мій пригнічений світ

Заражений різкими криками

У поклонінні порожнечі

Усе зникає в нудному й далекому шумі

О, яскраве сонце ночі, я підіймаю очі до тебе

Ой, янтарно-золотий світло, нехай темрява охопить мене

Могутній котел, о, нідус

Я віддаю все тобі

Панацея ніщо, коли нічого не залишилося

Це було моє відродження

Як один із болем і стражданням

Солодка капітуляція в спокої

Чи я взагалі запам’ятаю це лоно?

Чи дізнаюся я колись?

О, яскраве сонце ночі, я підіймаю очі до тебе

Ой, янтарно-золотий світло, нехай темрява охопить мене

Могутній котел, о, нідус

Я віддаю все тобі

Панацея ніщо, коли нічого не залишилося

Я не тут

Я не витримаю

Я — зерно на землі

Я хвиля в морській глибині

Я — слово, яке тихо прошепотіло

На шуркотливому осінньому вітерці

Перед ворітою Антумноса

Я бачив дзеркало в озері

Визнаю, що я не

Я також не зрозумів

О, яскраве сонце ночі, я підіймаю очі до тебе

Ой, янтарно-золотий світло, нехай темрява охопить мене

Могутній котел, о, нідус

Я віддаю все тобі

Панацея ніщо, коли нічого не залишилося

Це було моє відродження