Epilogue - Eluveitie

When I reminisce about all those years of tribulation, I mostly remember

Our songs.

We died, and our blood seeped away on the battlefields;

but our

Songs survived, together with those of us that returned.

And as they too

Will die one day, our songs will live on, and will be sung by our children

And by our children’s children.

This is how we will be remembered.

This is

Who we were

Helvetios

Коли я згадую всі ці роки стради, я в основному згадую

Наші пісні.

Ми загинули, і наша кров просочилася на полях битв;

але наш

Пісні вижили разом із нами, що повернулися.

І як вони теж

Коли-небудь помруть, наші пісні будуть жити і їх співатимуть наші діти

І діти наших дітей.

Такими нас будуть запам’ятати.

Це є

ким ми були

Гельвецій