Within the Cry of Loneliness - Elnordia

Drowned in your eyes

Dark fireflies…

I can feel your fears…

Sombre oak-woods

Fill me with your fears

Within the cry

Of solitude…

Twilight Ensemble

Tempted is my soul

Seduced my fading mind…

When night appears

Rain drops it’s tears

And gloomy trees

In deep shadow sink

He sings lone ode

To the one who cries

To the one who holds

Rain clouded crying skies

Every early autumn, he is alone, all by himself in Threatening woods.

Drowned in your eyes

Sombre oak-woods

Fill me with your tears

I can feel your fears…

Of solitude…

Twilight Ensemble

But when night appears

There is no one here

Nobody cares

And nobody hears

His tender grief

To the one who wipes

Dropping tears

From gloomy clouded skies…

And still away, he is a stranger

Amongst deserted cheerless moors

And he can’t helps to be a feigner

He lies himself;

he hides within the truth

When night appears

Rain drops it’s tears

And gloomy trees

In shadow sink

The bitter taste of loneliness

Is the only sense was left in him

Astounded with the nature loveliness

He only wishes his life — a dream…

But when night appears

There’s no one here

Nobody cares

And nobody hears

Lonesome woods are at a standstill;

soon they’ll become

Gold…

But still one can hears bird’s trills;

soon they will

Be gone…

Потонув у твоїх очах

Темні світлячки…

Я відчую твої страхи…

Похмурі дубові ліси

Наповни мене своїми страхами

Всередині крику

Самотності…

Ансамбль «Сутінки».

Спокушена моя душа

Спокусив мій ум, який згасає…

Коли з'явиться ніч

Дощ капає, це сльози

І похмурі дерева

Раковина в глибокій тіні

Він співає самотню оду

Тому, хто плаче

Тому, хто тримає

Дощ затягнув плаче небо

Кожної ранньої осені він один самий в загрозливому лісі.

Потонув у твоїх очах

Похмурі дубові ліси

Наповни мене своїми сльозами

Я відчую твої страхи…

Самотності…

Ансамбль «Сутінки».

Але коли настане ніч

Тут нікого нема

Всім все одно

І ніхто не чує

Його ніжне горе

Тому, хто витирає

Капає сльози

З похмурих хмар…

І все ще далеко, він не чужий

Серед безлюдних безрадісних боліт

І він не може не бути притворним

Він бреше сам;

він ховається в правді

Коли з'явиться ніч

Дощ капає, це сльози

І похмурі дерева

У тіньовій раковині

Гіркий смак самотності

Єдиний сенс залишився в ньому

Вражений красою природи

Він бажає лише свого життя — мрії…

Але коли настане ніч

Тут нікого немає

Всім все одно

І ніхто не чує

Самотні ліси завмерли;

скоро вони стануть

Золото…

Але все-таки чути пташині трелі;

скоро вони будуть

Зникнути…