Trolley Car - Ellis Paul

It’s a snowy night, the cops shut down the freeway

big men in plows are out carving up the streets

Below them, jammed on a subway,

I’m with two hundred over-dressed strangers

brushing snow off coats and shoulders

kicking snow off dress shoe feet

chorus:

You live six miles down this trolley car’s trail

up above the red line, where the street musicians wail

Where Baby, we used to chase down coffee

on the sidewalk take in tunes

We’d drink in the waning hours

till we polished off the moon

Who knew the moon would fail

above the trolley car trail

«Park Street, next station»

says a voice with an accent I’ve heard

and I see shoppers on the platform

where green and red lines diverge

I fight my way through the packages and the bows

to a pay phone, the operator knows

she says to me, «Your nervousness shows»

I say, «'Nervous' is too kind a word»

bridge:

I think snowfall should be measured

By how much it takes a city by surprise

By how far back old timers go to remember

the last time a blizzard stung their eyes

Last time I rode a subway

you had summer in your eyes

you did

Your phone rings, but it only brings your voice

on a message machine, «I'm not here, the tape is clear»

me, I’m off the hook it seems

«I called,"I say, «to say `hello'

to coax you out where the snowmen grow

but you’re not home, and hey, I gotta go,

it was good to hear your voice.»

Сніжна ніч, поліцейські перекрили автостраду

великі люди в плугах вирізають вулиці

Під ними, затор у метро,

Я з двома сотнями переодягнених незнайомців

очищення снігу від пальто і плечей

збивати сніг з ніг туфлі

приспів:

Ви живете за шість миль по стежці цього тролейбуса

над червоною лінією, де голосять вуличні музиканти

Where Baby, ми звикли гнатися за кавою

на тротуарі налаштуйте мелодію

Ми пили б у наступні години

поки ми не відшліфуємо місяць

Хто знав, що місяць зазнає невдачі

над стежкою тролейбуса

«Парк-стріт, наступна станція»

— каже голос із почутим акцентом

і я бачу покупців на платформі

де розходяться зелені та червоні лінії

Я пробиваюся крізь пакети та луки

на таксофон, оператор знає

вона каже мені: «Твоя нервозність проявляється»

Я кажу: «Нервовий» — надто ласкаве слово»

міст:

Я вважаю, що снігопад потрібно виміряти

На скільки це займе місто на сюрприз

По якому запам’ятовуванню старі таймери

востаннє завірюха вколола їм очі

Останній раз я їздив на метро

у твоїх очах було літо

ти зробив

Ваш телефон дзвонить, але він доносить лише ваш голос

на повідомленні: «Мене тут немає, плівка чиста»

я, здається, не в курсі

«Я дзвонив, кажу, «привіт»

щоб підказати вам, де ростуть сніговики

але тебе немає вдома, і я мушу йти,

було приємно чути твій голос».