Midnight on Raton - Eliza Gilkyson

Sitting in a motel on the outskirts of Raton

How the years have flown

Since Townes passed through these hills alone

I got someone who loves me

But it’s too late to phone

I wanna ride this road forever

And I’m dying to go home

Out there on the interstate the hurryin' of the cars

High above room 28 the swirling of the stars

And I draw the vinyl curtains like a veil across my skin

I turn the bedside lamp down

And I let my shadows in

Cause I feel so full and so empty handed

In a world so cruel I don’t think I understand it

Are we still the fools

Who don’t know right from wrong

Here at midnight on Raton?

I find a crumpled napkin and I fumble for a pen

Chase a fleeting moment like it was my long lost friend

And I curl up 'neath the blankets and dream until the dawn

But come morning I’ll be through these hills and gone

Come morning I’ll be through these hills and gone

Сидячи в мотелі на околиці Ратона

Як пролетіли роки

Так як Таунс проходив через ці пагорби один

У мене є хтось, хто мене любить

Але телефонувати занадто пізно

Я хочу їхати цією дорогою вічно

І я вмираю від бажання повернутися додому

Там, на міжштатній автомагістралі, поспішають машини

Високо над кімнатою 28 кружляють зірки

І я затягую вінілові штори, як вуаллю, по своїй шкірі

Я вимикаю тумбочку вниз

І я впустив свої тіні

Тому що я почуваюся таким повним і таким порожнім

У світі настільком жорстокому, я не думаю, що не розумію цього

Ми все ще дурні

Хто не розрізняє добре від поганого

Тут опівночі на Ратоні?

Я знаходжу зм’яту серветку й намацаю ручку

Переслідуйте швидкоплинний момент, наче це був мій давно втрачений друг

А я згортаюся під ковдри і мрію до світанку

Але на ранок я пройду ці пагорби і зникну

На ранок я пройду ці пагорби й зникну