Emmanuelle - Eliza Gilkyson

When first I came into this land in the highlands I did dwell

Where ancient learned masters taught the depths of wisdom’s well

Emmanuelle she walked with me, and secrets she did share

The order of the swirling stars, the laws of earth and air

The golden pipes of heaven she entrusted in my care

And I sang of the mercy of Emmanuelle

In time I went a’wandring into the world of man

And though I knew the sacrd songs my separate dreams began

And when I thought the pipes were mine my eyes grew blind as well

My soul from heights of heaven fell, Emmanuelle

Slumbering, sleeping, slipping through seasons of silent lives

A servant, a snake, a soldier, a storm

A poet, a mother, a child stillborn

A rock, a star, a drunk in a bar

How many more times dancing the skin dance

Serving the systems of violence and romance

Sobbing the sorrow, walking the wheel

Hiding the horror, fighting the feel

Pushing the will like a rock up a hill

Until, until, until

I’m drawn so slowly step by step out of this darkened place

So unaccustomed to the light, so wary of its grace

Oh how I long to hear the pipes I held before I fell

And sing the ancient songs of love, Emmanuelle

Коли я вперше потрапив у цей край у високогір’ї, я жив

Де стародавні вчені майстри навчали глибини мудрості

Еммануель, вона йшла зі мною, і вона поділилася секретами

Порядок закручених зірок, закони землі та повітря

Золоті труби неба вона довірила мені

І я оспів про милосердя Еммануель

З часом я поблукав у світ людей

І хоча я знав священні пісні, мої окремі мрії почалися

І коли я подумав, що труби мої, мої очі також осліпнули

Моя душа з небесних висот впала, Еммануель

Дрімо, спить, ковзає крізь сезони тихого життя

Слуга, змія, солдат, буря

Поет, мати, мертвонароджена дитина

Рок, зірка, п’яниця в барі

Скільки ще разів танцює танець шкіри

Обслуговування систем насильства та романтики

Ридаючи печаль, ходячи колесом

Приховуючи жах, борючись із почуттям

Натискання волі, як скелі на пагорб

Поки, доки, доки

Мене так повільно витягує крок за кроком із цього затемненого місця

Такий не звик до світла, так насторожений його витонченості

О, як я хочу почути трубку, яку я тримав перед тим, як впав

І співай старовинні пісні про кохання, Еммануель