Soneto De Separação - Elis Regina, Antonio Carlos Jobim

De repente do rio fez-se o pranto

Silencioso e branco como a bruma

E das bocas unidas fez-se a espuma

E das mãos espalmadas fez-se o espanto

De repente da calma fez-se o vento

Que dos olhos desfez a última chama

E da paixão fez-se o pressentimento

E do momento imóvel fez-se o drama

De repente, não mais que de repente

Fez-se de trsite o que se fez amante

E de sozinho o que se fez contente

Fez-se do amor próximo, distante

Fez-se da vida uma aventura errante

De repente, não mais que de repente

Раптом з річки почувся плач

Тихий і білий, як туман

І із з’єднаних рот виготовлялася піна

І від розпущених рук було здивування

Раптом із штилю піднявся вітер

Щоб з очей знялося останнє полум'я

І від пристрасті виникло передчуття

І з нерухомого моменту почалася драма

Раптом, не більше ніж раптово

Те, що перетворилося на коханця, виявилося сумним

І від одного те, що зробив себе щасливим

Зроблено з близького, далекого кохання

Життя перетворилося на мандрівну пригоду

Раптом, не більше ніж раптово