Güneşle Ay - Elçin Orçun, Grogi

Delirdim sonunda yarını kalmadı

Bombalar patladı güneş ve ay

Eski günlere saymadı

Söndü hüzünle bu gece de yine ay

(Verse 1: Grogi)

Ne zaman vazgeçtik

Önümüze çıkan herkese var beşlik

Ama bu güne kadar dünümde yatan yüzüme bakan maskelerle kardeştim

Gökyüzü karardı kaldım tek başıma

Dört duvarda dört dönüp yandım

Kimseden yok yardım gülünecek halime ağlardım

Bi sabah uyanıverdim sinir sistemim beni uyarıverdi

Hatırla dedi cevheri kendini içimde yatan bu dev uyanıverdi

Ah molayı verdik yeterince güldük içtik eğlendik

Artık rüzgar olup esiyor ruhum

Sanma ki bi daha durulurum

(Nakarat)

Delirdim sonunda yarını kalmadı

Bombalar patladı güneş ve ay

Eski günlere saymadı

Söndü hüzünle bu gece de yine ay

(yeter mi, değer mi?)

(Verse 2: Elçin Orçun)

Yaşıyorum nefes almadan

Birilerini kurtaramadan

Diriliyor karanlık her gün önümde

Susuyorum böyle karşı durmam

Çiçek açıyor yolumda üstüne basıyorlar hırsından

Yanımda duramıyorsun korktuğundan değil

Şeffaf olduğumdan

Sanıyorlar bilirkişi

Kötülüğe bahane bulur efendisi

Alışır zamanla geceye bir olur

Kolayca değişir hücreleri

Zamanla erişir karanlığa

Parası da iyi gelir hayat kopyala kopyala kopyala

Sorun yok nasılsa

(Nakarat)

Delirdim sonunda yarını kalmadı

Bombalar patladı güneş ve ay

Eski günlere saymadı

Söndü hüzünle bu gece de yine ay

Я збожеволів, завтра не залишилося

Бомби розірвали сонце і місяць

До старих часів не рахував

Місяць сьогодні ввечері також згаяв від смутку

(Вірш 1: Грогі)

Коли ми здалися

Дайте п’ять кожному, хто стане на нашому шляху

Але до цього дня я був братом із масками, що дивився на моє обличчя, що лежало в моєму вчорашньому дні.

Небо потемніло, я залишився сам

Я горів у чотирьох стінах

Ні від кого не допомогли, я плакала, коли сміялася

Одного ранку я прокинувся, і моя нервова система попередила мене

«Пам’ятай», — прокинувся цей гігант, чия руда була всередині мене.

Ах, ми зробили перерву, ми досить сміялися, нам було весело

Тепер моя душа стає вітром

Не думайте, що я буду спокійніше

(Приспів)

Я збожеволів, завтра не залишилося

Бомби розірвали сонце і місяць

До старих часів не рахував

Місяць сьогодні ввечері також згаяв від смутку

(достатньо чи варто?)

(Вірш 2: Elçin Orçun)

Я живу без дихання

нікого не рятуючи

Щодня переді мною постає темрява

Я мовчу, я так не встану

Цвіте на моїй дорозі, на нього наступають від своєї жадібності

Ти не можеш стояти поруч зі мною, це не тому, що ти боїшся

Тому що я прозорий

Вони думають, що експерт

Його господар знаходить виправдання злу.

Вчасно звикає, стає ніч

Легко змінювати осередки

З часом доходить до темряви

Це добре платить, життя - це хороша копія копія копія

все одно без проблем

(Приспів)

Я збожеволів, завтра не залишилося

Бомби розірвали сонце і місяць

До старих часів не рахував

Місяць сьогодні ввечері також згаяв від смутку