Путеводные гудки - elastronauta

Метафизика — ветер

Где нули — единицы

Упрощаю вопросы, чтоб

Она могла им насладиться

Набери мне под чем-то

Проводами продрогнув

Ведь я боле не видел таких

И навряд ли мы будем играть в недотрог

У тебя много друзей

У меня много врагов, но я не верю

Пущенным в след, ты веришь только в глаза

И держишь подол платья, ты веришь

Я не из тех.

и теряешь контроль

Потом просишь найти, чтобы снова терять

Я бы рад потакать тебе в каждом из прикосновений

Скользивши по телу как чертова тень

Мокрых гильз от сигарет.

никогда не познав

Что ты видишь во мне.

в наготе своей слаб

Себе чужд и побег, приготовив, сорвал

Как чеку — лепесток, что нежнее чем длань

Как тончайшая нить

Еле слышное дыхание — путеводные гудки

Как два слепца на покаянии, держи меня так крепко

Как никто другой, когда мне суждено было уйти

Планеты падали как дождь и как дождь, и как можно?

Метафізика — вітер

Де нулі — одиниці

Спрощую питання, щоб

Вона могла їм насолодитися

Набери мені під чимось

Проводами здригнувшись

Адже я більше не бачив таких

І навряд чи ми гратимемо в недоторк

У тебе багато друзів

У мене багато ворогів, але я не вірю

Пущеним услід, ти віриш тільки в очі

І тримаєш поділ сукні, ти віриш

Я не з тих.

і втрачаєш контроль

Потім просиш знайти, щоб знову втрачати

Я би рад потурати тобі в кожному з дотиків

Ковзавши по тілу як чортова тінь

Мокрих гільз від сигарет.

ніколи не пізнавши

Що ти бачиш у мені.

у наготі своїй слабкий

Собі чужий і втечу, приготувавши, зірвав

Як чеку — пелюстка, що ніжніше ніж лань

Як найтонша нитка

Ледве чутне дихання — дороговказні гудки

Як два сліпці на покаянні, тримай мене так міцно

Як ніхто інший, коли мені судилося піти

Планети падали як дощ і як дощ, і як можна?