Виват - эхопрокуренныхподъездов

Небеса бесперебойно валят весенним градом

Их как дети малые языками ловят купола церквей

И перепадами с листо- на снегопадов атомы

Распятых тел объятиями завален сквер

Виват!

И пусть каскадами на берега летят

Иволги к морякам, пропахшим перегаром

До сентября им этим летом зимовать

И если фартанёт — обратно улетят так же, по парам

Ветра фанфарами перепонки барабанные лопают

Караванами бездомные бредут в тепло

На бетон из сердец с лязгом вылетают пломбы

Их плот это надежда, что переборами рвёт нейлон

Салют, пускай случайные прохожие умрут

В меланхолии джазового минора

Упадут все ваши мечты на грунт

И по ним пройдётся колесами девяток свора

Этот город-сказка, город-мечта

Этот город-то по сути не стоит ни черта,

Но хватая плотью амфетаминовые хлопья

Поклонись мегаполису антиутопий

ММСК, тег #тоска

И не спасёт ни скафандр, ни батискаф

В гербе уже запечатана печаль, и на пристани чайки

Дождями виски льют в чай мне

Лизергиновый туман или наклонились дома

В томах складываясь, словно падая в кому

Кольским пластмассовым солнцем врезано в домов балконы:

Глаукома, кистома, саркома

Пока ярко горят локаторы на маяках

И шапки лежать будут на кронах

Пока акумуляторы не сели в микро-мирках наших

Так и дальше будет жить гордый холодный город

Небеса безперебійно валять весняним градом

Їх як діти малі мовами ловлять куполи церков

І перепадами з листа снігопадів атоми

Розп'ятих тіл обіймами завалений сквер

Віват!

І нехай каскадами на береги летять

Іволги до моряків, що пропахли перегаром

До вересня цього літа зимувати

І якщо фартанет — назад полетять так же, за парами

Вітру фанфарами перетинки барабанні лопають

Караванами безпритульні бредуть у тепло

На бетон із сердець із лязком вилітають пломби

Їхня плот є надія, що переборами рве нейлон

Салют, нехай випадкові перехожі помруть

У меланхолії джазового мінору

Впадуть усі ваші мрії на ґрунт

І по ним пройдеться колесами дев'яток зграя

Це місто-казка, місто-мрія

Це місто-то по суті не стоїть ні біса,

Але хапаючи плоттю амфетамінові пластівці

Вклонися мегаполісу антиутопій

ММСК, тег #туга

І не врятує ні скафандр, ні батискаф

У гербі вже запечатано сум, і на пристань чайки

Дощами віскі ллють у чай мені

Лізергіновий туман або нахилилися вдома

У томах складаючись, немов падаючи в кому

Кольським пластмасовим сонцем врізано в будинок балкони:

Глаукома, кістома, саркома

Поки що яскраво горять локатори на маяках

І шапки лежатимуть на кронах

Поки що акумулятори не сіли в мікромирках наших

Так і далі буде жити горде холодне місто