Роденбах - эхопрокуренныхподъездов

Я устал от стыда, один большой неумелый стендап

В зале с низкими потолками

Дым струится из промышленных труб-сигарет в этой газовой барокамере

По рукам, я согласен и следующий день пролежать в авиарежиме

Из одной бутылки выльется, из другой вылетит джин, но уедут на одной машине

Так скажи мне, сойдет на нет ли монет звон, и есть ли вообще смысл думать об

этом

Мы медленно гаснем и быстро умрем, но пока наш локомотив не остановит не одно

торпедо

Ангельское лицо этой белой леди, голубая лагуна, играет огнями Манхэттэн,

Но мексиканкий санрайз как нежданный гость всадит в Мэри Пикфорд отвертку и

ржавый гвоздь

Её кровь сладкая как Руж Де Брюссель, бомбардир Б-52 расстреляет вашу

Золотую мечту о сексе на пляже и слёзы горькие как индиан пэйл эль

Брахма в смокинге черном как стаут либо эта куба никогда уже не станет либра

Сибирская корона из лапландского золота, зелёная фея это опухоль мозга

Русский стандарт возведен в абсолют, ведь толстяк из парламента это ваш флагман,

Но северное сияние — не салют — озарит нас сапфиром, взвизгнет журавль

И мама, слышишь мама, мы все тяжело здоровы и кардинально

Нам нужна эпидемия, лихорадка, или хотя бы немного терактов

Это театр авангарда, его суть в том, что не меняется ничего

Я цеплялся бы за каждый сантиметр этой жизни, но у моей мечты слишком мало

врагов

Твои глаза цвета горя тускло мерцают как на светофоре

В подсветке айфонов я вспомню, что теперь чердак это ебаный лофт

Звёзды сверкают своей красотой, плесневеет футбольное поле

И я глотал бы воздух этих технопрерий, но у моей мечты слишком мало врагов

Я ставлю каждый из семи миллиардов существ с гандикапами, но семь это в лучшем

случае

И ночь снова дрючит меня в своих черных брючках

Эту ночь пучит и я веду её в ванную

Даг Стенхоуп в футболке «Libertarian» с бокалом засыпает в американском пабе

Город просыпается, и все мирные жители умирают

Я втомився від сорому, один великий невмілий стендап

У залі з низькими стелями

Дим струмує з промислових труб-сигарет в цій газовій барокамері.

По руках, я погоджуюся і наступного дня пролежати в авіарежимі

З однієї пляшки виллється, з другої вилетить джин, але поїдуть на одній машині

Так скажи мені, чи зійде на ні ні монет дзвін, і є взагалі сенс думати про

цьому

Ми повільно гаснемо і швидко помремо, але поки наш локомотив не зупинить не одне

торпедо

Ангельське обличчя цієї білої леді, блакитна лагуна, грає вогнями Манхеттен,

Але мексиканський санрайз як несподіваний гість всадить у Мері Пікфорд викрутку і

іржавий цвях

Її кров солодка як Руж Де Брюссель, бомбардир Б-52 розстріляє вашу

Золоту мрію про секс на пляжі і сльози гіркі як індіан пейл ель

Брахма в смокінгу чорному як стаут ​​або ця куба ніколи вже не стане лібра

Сибірська корона з Лапландського золота, зелена фея це пухлина мозку

Російський стандарт зведений в абсолют, адже товстун з парламенту це ваш флагман,

Але північне сяйво — не салют — осяє нас сапфіром, завище журавель

І мама, чуєш мама, ми все тяжко здорові і кардинально

Нам потрібна епідемія, лихоманка, або хоча б трохи терактів

Це театр авангарду, його суть у тому, що не змінюється нічого

Я чіплявся би за кожний сантиметр цього життя, але у моєї мрії занадто мало

ворогів

Твої очі кольору горя тьмяно мерехтять як на світлофорі

У підсвічуванні айфонів я згадаю, що тепер горище це ебаний лофт

Зірки виблискують своєю красою, пліснявіє футбольне поле

І я ковтав би повітря цих технопрерій, але у моєї мрії занадто мало ворогів

Я ставлю кожен із семи мільярдів істот із гандикапами, але сім це в кращому

випадку

І ніч знову дрючить мене в своїх чорних штанях

Цієї ночі вирує і я веду її ванну

Даг Стенхоуп у футболі «Libertarian» з бокалом засинає в американському пабі

Місто прокидається, і всі мирні жителі вмирають