Ignite -

Once I felt the warmth of a falling tear,

I thought I’d understood what kindness was,

But why do I continue to cause pain,

Giving birth to more hatred.

This pain creaks and groans, but the strength it’s given me,

Will someday gently envelope the future.

Take aim at this paradoxical world and pull the trigger without hesitation,

Gently embracing this sadness covered in red tears,

Just as impulses ringing aloud, changing to the sound of a new beginning.

A twisted noise fills my ears,

As a memory gnaws away inside my head,

But if I turn to face it and end up standing still,

Not a single thing will change.

The shaking voice of my heart is surely wasting away,

So before those palely shining flame disappears,

I’ll face the version of myself cowering here, and let loose without fear,

Believing in tomorrow and blasting through that door

that’s been rusted shut,

Just as strained emotions ripping through a silent night.

Falling stars flash,

And the world is born again,

Once we see the curtains open upon the night sky,

Take aim at this paradoxical world and pull the trigger without hesitation,

Gently embracing this sadness covered in red tears,

Just as our impulses ring aloud, changing to the sound of a new beginning.

Одного разу я відчув тепло сльози, що впала,

Я думав, що зрозумів, що таке доброта,

Але чому я продовжую заподіювати біль,

Народжуючи ще більше ненависті.

Цей біль скрипить і стогне, але сила, яку він мені дає,

Колись ніжно огорне майбутнє.

Цільтесь у цей парадоксальний світ і без вагань натисніть на курок,

Ніжно обіймаючи цей смуток, покритий червоними сльозами,

Так само, як імпульси, що дзвенять вголос, змінюючись на звуки нового початку.

Звивистий шум наповнює мої вуха,

Коли спогад роз’їдає мою голову,

Але якщо я повернуся до нього обличчям і зрештою стою на місці,

Нічого не зміниться.

Тремтячий голос мого серця напевно згасає,

Тож перш ніж це блідо-сяюче полум’я зникне,

Я зіткнуся з версією, що я тут зіщулююся, і відпущуся без страху,

Вірити в завтрашній день і вирватися через ці двері

це заіржавіло,

Так само напружені емоції, що розривають тиху ніч.

Спалахають зірки,

І світ народився знову,

Як тільки ми бачимо, як відкриваються штори на нічному небі,

Цільтесь у цей парадоксальний світ і без вагань натисніть на курок,

Ніжно обіймаючи цей смуток, покритий червоними сльозами,

Так само, як наші імпульси дзвенять голосно, змінюючись на звуки нового початку.