Child - Edward Sharpe and the Magnetic Zeros

The voices in my head are shadows, shadows

She comes to me to tell me what they’re after

Says, «It ain’t the end boy but you best be careful, careful»

Might catch your tail end in a circle, circle

The ocean, how she moves in ripples, ripples

In flashing lights I swear she was an old film

Then the color bleeds and she becomes an angel, angel

Calls out to me like a siren to a scoundrel

I say, «Come on, child»

And I say, «Come on, child»

The blanket where she hides by virgin lights

Look to the sea where the cotton hits the turnpike

Staring her needs but I don’t have the words right, words right now

If it were up to me might make her turn right, turn right

Lost another one but she still smiles, smiles

Black loving eyes and a stare that sees for miles

Says she wants to, oh wants to stay a child, child now

And wonders why we ever ever have to die

And I say, «Come on, child»

And I say, «Come on, child»

Just a touch I’m gonna carry, carry

Another time where our palms shared the same lines

The accent of a kiss whispers we’re married, married now

It’s either love or just the sun in my eyes

And I say, «Come on child»

And I say, «Come on child»

And I say, «Come on child»

Love, love, love, love, love

Голоси в моїй голові — тіні, тіні

Вона приходить до мене, щоб сказати, чого вони шукають

Каже: «Це не кінець, але тобі краще бути обережним, обережним»

Може зловити свій хвіст у коло, коло

Океан, як вона рухається брижами, брижами

У блискавичних вогні, я клянусь, це був старий фільм

Потім колір розливається, і вона стає ангелом, ангелом

Взиває до мене, як сирена до негідника

Я кажу: «Давай, дитино»

І я кажу: «Давай, дитино»

Ковдра, де вона ховається біля незайманих вогнів

Подивіться на море, де бавовна потрапляє на шлагбаум

Я дивлюся на її потреби, але зараз у мене немає слів

Якби вирішувалося я, міг би змусити її повернути праворуч, повернути праворуч

Втратила ще одну, але вона все ще посміхається, посміхається

Чорні закохані очі й погляд, який бачить на милі

Каже, що хоче, о хоче залишатися дитиною, дитиною зараз

І дивується, чому ми коли коли мусимо вмирати

І я кажу: «Давай, дитино»

І я кажу: «Давай, дитино»

Лише дотик, який я буду нести, нести

Іншого разу, де наші долоні ділили ті самі лінії

Акцент поцілунку шепоче, що ми одружені, тепер одружені

Це або любов, або просто сонце в моїх очах

І я кажу: «Давай, дитино»

І я кажу: «Давай, дитино»

І я кажу: «Давай, дитино»

Любов, любов, любов, любов, любов